Місто і регіон

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

Біля помешкання подружжя Ніжинських дресерувальників Євгена та Валентини Шрамків з-за паркану почув дивні звуки – гавкіт собаки впізнав, а от у відповідь йому почулося якесь незвичне доброзичливе ричання, чи то рев.

Потім господарі розповіли – то ведмедиця Люба гомонить з собакою Бумером, вольєри ж навпроти, тим більше, обоє знайомі змалку. Місцеві на подібне вже й уваги не звертають – знають, що у циркачів Шрамків віднедавна вдома живуть не тільки ведмеді, а й півтора десятки іншої живої екзотики.

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»


«Залишилися зі своїми улюбленцями на руках, як з дітьми…»

Євген та Валентина більше п’ятнадцяти років віддали дресеруванню тварин, виступам під куполом та гастролям. У цирку й познайомились.

– Починали звичайними асистентами, – зізнається Валентина. – хоча в обох естрадно-циркова освіта. Пізніше я стала працювати з удавами та крокодилами. А Євген з ведмедями, поросятками, собаками. Коли одружилися вигадали й спільні циркові постановки з тваринками. На сцені у нас було завжди різноманіття – в номери брали навіть птахів.

Проте все змінилося зовсім нещодавно. Через Проект Закону про заборону використання тварин у пересувних цирках та вже введені санкції на виступи цирків з тваринами у багатьох великих містах України, серед яких і Київ, директори та прокатчики шапіто вже не так активно працюють з дресерувальниками.

Великих тварин не беруть зовсім, з маленькими виступати ще можна та не всюди. А ще біля року тому справжня циркова трупа – єнот, носуха, два ведмеді, дві чорно-бурі лисички, пара дикобразів, двоє крокодилів, чотири коти, і стільки ж собак британської Шелті радували юних глядачів у Києві, Львові, Хмельницькому та багатьох інших містах.

– Залишилися зі своїми улюбленцями на руках, як з дітьми, адже цирк – це було їхнє життя, – продовжує розмову голова сімейства Євген.

– Зараз не гастролюємо зовсім і в майбутньому також цього не будемо робити, адже кому весь наш «зоопарк», крім нас самих, треба. Добре, що знайшлися небайдужі люди, які допомагають овочами та фруктами, що звісно не може не радувати.

Подружжя Шрамко мріє, аби в Ніжині запрацював реабілітаційний центр для циркових тварин, або контактний зоопарк. Дресерувальники вважають, що це має бути благодійний проект в першу чергу для самих тварин, ні в якому разі не звичайний зоопарк, не комерційний проект.

– Сусіди радять – віддайте свою живність у звіринець. – говорить Валентина. – Але як воно там буде жити, якщо майже кожного з 18-ти «акторів» я чи не власноруч з пляшечки вигодувала.

Це те саме, що віддати свою дитину. Нам вже колега з Хмельницького, теж бувший дресерувальник, що мав схожу ситуацію, пропонував привезти наших улюбленців до нього, адже у Хмельницькому такий контактний центр для циркових тварин, котрих штучно відправили «на пенсію» вже успішно працює.

Однак подумайте самі – навіщо їхати пів України, якщо можна подібне облаштувати у Ніжині на користь нашим дітлахам. Бо виходить, щоб побачити того самого ведмедя, чи дикобраза треба їхати до Києва.

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»


«Коли Кроха підіймав прапор – зал встав…»

Сильний зв'язок господарів з власними чотирилапими вихованцями і справді помітний. Не дивно, що ведмедю подружжя дало ласкаве ймення «Синок». Він виріс просто «на руках» Валентини.

До чотирьох років ведмідь сприймав дресерувальницю виключно як матір, важко переносив розлуку, та й зараз по-дитячому радіє коли бачить жінку, якщо можна так говорити про восьмирічного ведмедя біля півтора метра зростом. Не менш прив'язана до своїх господарів і дворічна Любаша – та, що любить погомоніти з охоронцем двору псом Бумером. Через грати молода ведмедиця, трохи соромлячись незнайомців, протягує лапку за улюбленим смаколиком – печивом, а потім з радості дає «п’ять» Валентині.

А у вольєрі навпроти звертає на себе увагу той самий Бумер – цей собака, виявляється, «винянчив» трьох ведмежат, віддано граючись з клишоногою малечею.

У пам’яті Валентини та Євгена є оригінальна історія із життя кожної з 18-ти циркових зірок. Якось під час виступу у Києвському цирку у носухи Боні порвався повідок. Валентина думала втече – ба ні, оглянувся і спокійнісінько продовжив виступати. А коли дресерувальники залишили малого бешкетника Боню в гримерці, то її було не впізнати – шпалери подерті, вазони побиті, а сам винуватець мирно спав у тераріумі удава.

Поки господиня ділилася спогадами з однієї з кліток до її кишені потяглася малесенька чорнява лапка, схожа на дитячу ручку – єнот Кроха не звик собі відмовляти, вирішив взяти ще трохи печива. Свого часу відмітився на великій сцені й він. Під час номеру у Львові, коли Кроха, по сценарію підіймав прапор – зал встав…

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Ми за 4 роки навчання стільки тварин не бачили, як у Вас за 5 хвилин»


– Чимало людей івважають, що у цирку тварин мучать та знущаються з них? Дивлячись на вашу команду про щось погане годі й думати…


– Звісно прецеденти є всюди, на привеликий жаль. Проте у нашій практиці і у всіх колег з якими ми коли-небудь контактували, ніхто не те що застосовував, не думав про насильство. Як тварина буде до тебе відноситися, працювати з тобою, коли ти з неї знущатимешся?!

Тварини все пам’ятають , повірте. У нас був випадок, коли поросятко Хрюша – надзвичайно розумний артист – йшов на зустріч всім акробатам, проте кидався на асистента. Порося кидалося – уявіть! Як виявилося асистент його постійно ганяв мітлою, аби не заважав. Жаль, звісно, що дітям, які на екранах бачать насилля, бійки, порнографію, тепер не можна подивитися і на тварин у цирку.

– Як встигаєте нагодувати і прибрати за такою командою?


– Цілою сім’єю працюємо на свій живий куточок (усміхаються). У нас окрім циркачів, ще кури, кролики, криси, інші собаки. Починаємо годівлю та ранкове прибирання десь о 9 – 10 годині, а закінчуємо десь по полудні. Ті ж самі 2 – 3 години ввечері на це йде. Допомагають наші батьки, знайомі.

– А скільки треба, щоб нагодувати, приміром двох ведмедів?


– В середньому в день Любаша та Синок з’їдають відро каші та стільки ж фруктів, чи овочів.

– Не боїтеся, що тваринки схильні до хвороб та інфекцій і як дорого коштують ліки?


– З циркових часів ми звикли завжди перебувати на обліку у ветлікаря. Без цього ми б не змогли працювати.

Те ж саме робимо й зараз. Ніжинські ветеринари нас добре знають, колись навіть приводили інтернів. Молодь казала: «Ми за 4 роки навчання стільки тварин не бачили, як у Вас за 5 хвилин». А щодо цін, то ліки дорожчають. Ціни кусючі – таблетки від гельміньтів 200 гривень, щеплення 150.

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

«Коли Кроха підіймав прапор – весь зал встав»

Михайло Ломоносов

Джерело: mynizhyn.com

Залишити відповідь

Войти с помощью: