KOLA – інтерв’ю з українською співачкою

Українська співачка Анастасія Прудіус, яку всі знають під псевдонімом KOLA, стала однією з тих, чий голос та пісні підтримують нас під час повномасштабного вторгнення. Проте до 2022 року у KOLA був доволі довгий творчий шлях. Дівчина була учасницею Х-Фактору та Голосу, а потім кілька років співала у Танцях із зірками.

Після 24 лютого 2022 року у KOLA вийшла пісня Чи разом? У ній артистка оспівує непросте розставання з чоловіком, який пішов у ЗСУ. За кілька місяців співачка презентувала гімн кохання Біля серця. 

Зараз дивляться

Факти ICTV поспілкувалися з KOLA про її творчість, а також про те, чи зможе вона виконувати власні пісні після війни, бо ці композиції точно матимуть асоціацію з війною.

– Готовність творити під час війни – це як? Це для вас складно чи, навпаки, стає додатковим поштовхом?

– Я б не назвала це готовністю творити, я б назвала це необхідністю ділитися думками через музику, підтримувати людей тим, що ти вмієш, а саме писати пісні та співати їх. Бути потрібним та корисним у своїй справі, звучати та говорити важливі речі.

– Які відгуки про вашу музику запам’яталися вам найбільше? Чи мали фітбек від військових?

– Більшість каже, що моя музика дуже допомагає, і що вона лікує, що моя музика щира та трушна. Те саме кажуть і про мене, мені це дуже приємно. Так, військові пишуть, і я щаслива, коли бачу від них коментарі. Це щастя, що ці неймовірні люди слухають мою музику!

– На вашу думку, на якому витку перебуває українська музика та культура загалом?

– Усе змінилося, так само і музика. Це точно якась нова сходинка, якої ми не знали раніше. Сьогодні не важливо хто ти, який в тебе статус, що на тобі вдягнено, важлива пісня та її щире виконання, а ще, звісно, праця над собою. Зараз дуже швидко плине час, тож треба постійно розвиватися та вивчати щось нове.

– Серед українських артистів були ті, хто до 24 лютого гастролював та працював у РФ. Нині вони зайняли проукраїнську позицію, займаються гуманітарною допомогою або допомагають ЗСУ. Проте щодо них суспільна думка різниться. Як гадаєте, чи варто їм давати індульгенцію?

– Усі люди мають право на помилки. Я гадаю, що ми всі 24 лютого обнулилися та вийшли на якийсь новий рівень людяності та відчуттів, тож … мені здається, кожному з нас потрібно насамперед дивитися на себе та стежити за собою, аналізувати свої дії, бути добрим до інших та прогресувати.

– Тема шароварщини чи навіть нового терміну у мережі – “байрактарщина”. На вашу думку, де ця межа між українською музикою та шароварщиною? Яке місце це має посідати в українській музиці?

– Я не зовсім розумію, про що ви. Я гадаю, кожна творчість має право на своє місце, тут справа вже в тому, подобається це тобі чи ні. Це справа смаку, адже кожна історія індивідуальна. Можна пісню, яка перенасичена українськими мотивами, заспівати так круто, що будуть мурахи, а можна найкрутішу пісню – стильну, мелодійну – зробити зовсім без душі.

Звісно, що всі ми маємо не дивитися вузько на українську культуру в цілому, бо вона різнобарвна, вона насичена багатьма звуками, які можна огорнути в нові сучасні кольори.

– Чи варто у нинішніх умовах значною мірою вкладатися артистам у недешеві кліпи, костюми та інше?

– Ми з командою знімаємо прості кліпи. Насправді ми вважаємо, що зараз не на часі щось грандіозне знімати, а також просто немає на це грошей, краще задонатити на ЗСУ. Тож головне для нас – це передати меседж, передати сенс пісні через відео, от і все. Але кожен робить, звісно, так, як відчуває.

– Чи саме у вас ваші пісні асоціюватимуться з війною, коли мине певний час?

– Звісно. Це буде пряма асоціація, яка ніколи ні мені, ні моїм дітям, ні онукам не дасть забути, що всі ми проживали такі страшні часи. Після перемоги ці пісні, я гадаю, набудуть для мене іншого значення. Я сприйматиму їх як спогад, в якому я була сильною, не склала рук, рухалась і робила все можливе, щоб допомогти своїми піснями нашим людям.

– Яка ситуація за останній рік найбільше вас вразила?

– Те, що українці почали слухати мої пісні, а також я дізналась, що я дуже сильна морально дівчинка. Всі зміни, які відбулися зі мною – це мій скарб.