«Йшли дві з половиною доби»: бійці «Рагнар» і «Азимут» розповіли про бої на Курщині
На Курському напрямку не було класичної лінії фронту. Там усе змінювалось швидко — обстановка, завдання, маршрути. Українські підрозділи працювали у складних умовах, коли рішення потрібно було ухвалювати на ходу, а помилка могла коштувати життя.
Про бої на Курщині розповіли інструктор батальйону 47 ОМБр сержант «Рагнар» та головний сержант роти 47 ОМБр «Азимут» в інтерв’ю на Армія TV.
Головний сержант роти з позивним «Азимут» добре пам’ятає свої перші виходи на цьому напрямку:
— Це час, коли логістика не працювала зовсім, коли за трекером бійці проходили по 25 кілометрів до позиції в один бік, йшли дві з половиною доби. Коли ти розумієш, що з того боку тиснуть, а земля не твоя.
Попри зміну маршруту, втому, неуважність, кожен знав свою роль і розумів, що поруч — побратими, від яких залежить твоя безпека.
На цьому напрямку українські військові не обмежувалися обороною. Це була постійна тактична робота: виходи, спостереження, коригування, взаємодія з розвідкою та артилерією. Там було важливе не гучне слово, а чітка дія.
Сержант «Рагнар», який разом з «Азимутом» пройшов найважчі ділянки фронту, каже:
— Але, якщо чесно, то особисто для мене Курщина найважче далась, тому що місцевість дуже складна для ведення бою…
За його словами, весь час потрібно вдосконалюватись, змінюватись, шукати якісь нестандартні рішення — інакше воно не спрацює.
— Планування, перш за все, має одне з найважливіших значень, і це планування не треба розкривати навколо тим, хто не повинен у це втручатись, — додає «Азимут».
Як розповідають «Рагнар» і «Азимут», сучасна війна — це не лише про техніку чи зброю. Це, передусім, про психологічну готовність, здатність до самовіддачі й відповідальність за кожне слово, кожне рішення і кожен крок.
