Традиція благодійності в Україні бере свій початок ще з часів Київської Русі, коли християнство стало визначальним чинником у формуванні морально-етичних норм суспільства. Згідно з церковними канонами, допомога бідним, знедоленим та хворим розглядалася як один із найважливіших виявів доброчинності. Упродовж століть у різних містах з’являлися численні заклади для підтримки нужденних – зокрема богадільні (також їх називали «притулками» чи «будинками милосердя»).

Про це повідомляє Ніжинська міська рада за інформацією Дарини Бережняк, завідувачки відділу Художнього музею Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

У нашому місті благодійність мала глибокі історичні традиції. У XIX ст. тут активно функціонували установи, покликані допомагати тим, хто потребував опіки. Такі установи зазвичай розміщувалася у спеціально збудованих або переобладнаних приміщеннях, які мали окремі палати для проживання, господарські приміщення та місця для лікувальних процедур.

У Ніжині була заснована Міська богадільня, яка розташовувалася на розі сучасних вулиць Редькінської та Станіслава Прощенка. За розпорядженням Чернігівського губернського земства будівництво богадільні розпочалося 8 листопада 1819 р. і завершилося у 1820 р. Проєкт будинку створив чернігівський губернський архітектор А.І.Карташевський. Заклад був зведений у стилі класицизму і складався з великої двоповерхової мурованої споруди у дворі та двох одноповерхових флігелів.Реклама:

Він мав не лише благодійну, а й лікувальну функцію: тут могли знайти прихисток люди похилого віку, інваліди, знедолені та хворі, незалежно від їхнього соціального статусу. Архівні джерела свідчать, що богадільня утримувалася коштом міського бюджету та приватних пожертв. Міська управа регулярно виділяла кошти з місцевого бюджету, а меценати та заможні городяни робили внески грошима, продуктами чи матеріалами для будівництва та її утримання. Контроль і звітність були доволі суворими, щоб запобігти зловживанням і забезпечити ефективне використання коштів. Також існували чіткі правила прийому мешканців, які визначали, хто міг розраховувати на місце в притулку.

У богадільні працювали міські лікарі, які надавали необхідну медичну допомогу, а також рекомендації щодо гігієни та харчування. Мешканці отримували щоденне харчування, одяг і предмети першої потреби, що давало їм змогу уникнути злиднів і знайти безпечний прихисток у скрутні часи.

З 1907 р. в одному з приміщень закладу деякий час розташовувалася приватна фельдшерсько-акушерська школа, заснована П.А.Буштедтом. На жаль, центральне приміщення було зруйноване в роки Другої світової війни. До нашого часу зберігся лише північний флігель.

Як повідомляв MYNIZHYN, мим жило місто у XVII–XVIII століттях? Торгівля, ремесла, війна і мир… А коли виникали суперечки – за землю, майно чи честь – куди зверталися ніжинці по справедливість? Хто вирішував, хто правий, а хто винен, коли не допомагали ані домовленості, ані авторитет громади?