Історичний політ Сергія Уточкіна над Ніжином: крок до мрії

Ніжин був не першим містом, де Сергій Ісайович Уточкін здійснив свої польоти. Навчальним для нього став виліт у 1907 році на повітряній кулі над Одесою та єгипетськими пустелями. Свій перший політ на літаку «Фарман-4» здійснив 15 травня 1910 році також у повітряному просторі рідної Одеси. Далі займався конструюванням біплана, на якому літав над містом та Чорним морем. У 1910–1911 роках здійснював показові вильоти за кордоном.

Після не дуже вдалих польотів у Києві літак Сергія Уточкіна поїздом доправили до Ніжина. З вокзалу його перевезли кіньми на Ярмаркову площу (на розі вулиць Гоголя та Московської до Покровської церкви – так званий Горб), що вже була підготовлена до польоту. По всьому місту висіли оголошення із зазначенням ціни квитка – 1 рубль. Хоча вона й була зависокою, охочих відвідати це шоу знайшлося дуже багато.

Проте треба зазначити – це був не перший політ над Ніжином. Містяни розповідали, що за двадцять років до того якісь два умільці літали на повітряній кулі над територією пивоварного заводу. Тоді вони пролетіли три квартали. Куля приземлилася на Міліонній вулиці, а чоловіки зістрибнули на високе дерево в садибі дворян Почек. Багато хто тоді бачив це дивне видовище. Особливо воно зацікавило ніжинських купців Марію та Миколу Москаленків, які спостерігали його разом із донькою Марією (в майбутньому матір’ю Сергія Корольова – конструктора космічних ракет). Тоді вона, ще маленька, сиділа на плечах свого батька, щоб краще все бачити.Реклама:

І цього разу родина Москаленків не могла пропустити польоту такого визначного льотчика, тим більше що з осені 1910 року у великому купецькому будинку з’явився трирічний внучок Сергій, якого через сімейні обставини мама залишила на вихованні дідуся та бабусі.

Початок авіашоу (говорячи сучасною мовою) призначили на 4 червня 1911 року на третю годину пополудні. Аби побачити цю дивину, безквиткові глядачі ще зранку стали вилазити на дахи, дерева і стовпи поблизу площі. Малий Сергій сидів на плечах дідуся Миколи, як колись і його мама. Дійство розпочалося. Сергій Уточкін підійшов до літака й одягнув шкіряний шолом. Кабіни як такої не було, а тільки плетене крісло, в яке пілот зручно вмостився. Солдати, котрі спостерігали за порядком, стали йому допомагати: одні крутили пропелер, інші тримали хвіст та крила, щоб літак не злетів раніше. Близько пів години тільки прогрівали двигун. Після цього зі страшним ревом літак злетів. На висоті триповерхового будинку він пролетів у бік Введенського монастиря і приземлився на полі за містом, неподалік від скита жіночого монастиря.

Найбільше з усіх цим видовищем польоту були задоволені бабуся Марія та її онук Сергій. Для маленького хлопчика казковий килим, який може літати, став реальністю. Коли мама приїхала його провідати, він їй розповів про машину з крилами, в якій сиділа людина. А бабуся сказала, що доки не політає в літаку, не помре. Та ця її мрія не здійснилася. Саме тоді малий Сергій зрозумів: уміють літати не тільки птахи, а й люди. Побачене в дитинстві стало сенсом дорослого життя Сергія Корольова. А ніжинці з гордістю можуть казати: шлях людства в космос певною мірою пролягає через їхнє рідне місто.

Авторка: Анастасія Козоріз