Гурт Molodi – ексклюзивне інтерв’ю з Кирилом Роговим та Іваном Степаніщевим

Гурт Molodi – новий ковток в українській музиці. Він був заснований у 2020 році в Маріуполі, але професійна творчість почалась уже в Києві у 2022-му. Засновники колективу Кирило Роговий та Іван Степаніщев створюють потужну музику, яка збирає сотні тисяч переглядів у YouTube, а кількість їхніх шанувальників збільшується з кожним релізом.

В ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Molodi розповіли про заснування гурту, рідний Маріуполь і безвісти зниклого батька Кирила під час повномасштабної війни.

Також Кирило й Іван сказали, чому хотіли потрапити на Євробачення,  поділилися творчими планами на 2024 рік та зізналися, що думають про мобілізацію артистів.

Про заснування гурту Molodi та переїзд до Києва

– Гурт Molodi був заснований у 2020 році в Маріуполі. Розкажіть детальніше, як його створили та чому? 

Кирило: Ми заснували гурт у 2020 році разом з Нікітою Леонтьєвим (Enleo). Ми писали пісні, навіть дали пару концертів. Також грали разом як кавер-бенд, але в якийсь момент наші творчі шляхи розійшлися. Ми залишились у класних взаєминах, але у Нікіти свій проєкт, а у нас свій.

Іван: Професійну творчість ми почали вже в Києві. Восени 2022 року вийшов наш перший реліз – пісня Сонце, тож офіційно ми існуємо вже півтора року.

– Коли ви переїхали до Києва – до чи вже під час повномасштабної війни?

Кирило: У Київ ми переїхали ще в 2020 році. Ми тоді вступили до КПІ вчитися на електриків, але щось у нас не дуже з цим склалося (усміхається). І нас відрахували. Але з того часу ми живемо в Києві. Потроху писали музику, акліматизувались. На момент початку повномасштабної війни ми також були в столиці.

Про Маріуполь та батька, який зник безвісти

– Розкажіть, яким ви пам’ятаєте рідний Маріуполь?

Кирило: У мене Маріуполь завжди буде асоціюватись із морем і нічними прогулянками по узбережжю. Я дуже любив приходити на пляж і просто сидіти там, особливо в останній рік перед від’їздом. Дивився на хвилі, на місяць, на зорі — це завжди мене надихало.

– Маріуполь був дуже гарним містом. За три роки перед початком повномасштабної війни його зробили нереально красивим.

Іван: Ми приїжджали в Маріуполь прямо перед вторгненням. Це були новорічні свята, і все місто просто сяяло. Побудували багато святкових ярмарків, встановили велику гарну ялинку. Всі навколо були такими щасливими!

– Маріуполь у моїй пам’яті – це завжди тепле, зелене місто. Запах моря, пісок… У мене Маріуполь асоціюється в основному з дитинством, тому у спогадах все здається великим: драмтеатр, парки, сквери. Вони здавалися величезними, навіть неосяжними.

– Кирило, ваш батько зник безвісти в Маріуполі у 2022 році. Це дуже болюча тема, скажіть, як це сталося і як ви про це дізналися? Чи відомо щось про батька зараз?

Кирило: Мій батько зник навесні 2022 року. 24 лютого, як тільки почалося повномасштабне вторгнення, ще був зв’язок, і ми спілкувалися. Але 2 березня зв’язок зник у всьому місті. 14 чи 15 березня вдалося поговорити з моєю бабусею — вона змогла виїхати.

– Бабуся йшла вулицею разом із батьком, коли повз них проїжджала машина, і пасажири запропонували одне місце. Тато відправив її, а сам залишився там, і більше про нього ми не чули.

Мамі з братом, на щастя, теж вдалося виїхати. Це було дуже важко. Знайомі позичили їм машину, але їм довелося проїхати понад 20 блокпостів. У сірій зоні машина зламалася, і вони 30 км йшли пішки до найближчого села, а потім назад за машиною. Викликали евакуатор, поки над ними збивали гвинтокрили… Там щось страшне відбувалось. Вони доїхали, здається, до Оріхова і потім виїхали у Запоріжжя. Зустрілися ми вже на Заході України.

Про творчість та мобілізацію артистів

– Як ваш особистий досвід після всього пережитого відображається у творчості?

Іван: Якщо взяти загалом всі релізи, було дуже багато сумних пісень.

Кирило: Темних навіть, можна сказати.

Іван: Так. Ці події вплинули на нашу творчість. Є, наприклад, пісня Дім — вона про Маріуполь і наші переживання.

Кирило: А остання премʼєра, пісня Живу наполовину, присвячена моєму батькові. Мені дуже пощастило з Ванею, адже він добре мене знає. Я прийшов до нього з приспівом та ідеєю, готовий співати про це. Він мене підтримав, і ми разом написали цю пісню. І ось ви вже можете послухати її та подивитися кліп.

Іван: Коли ми прогрівали трек у соцмережах, зробили відео, в якому наголосили на тому, що пісня присвячена батькові Кирила, і люди доволі активно відреагували. Було дуже багато коментарів, репостів.

Кирило: Ми вважаємо дуже символічним, що пісня виходить напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення, адже у всіх українців спільний біль. Ми всі відчуваємо ці емоції, майже кожен пережив втрату близьких, знайомих, друзів. Ми дуже сподіваємося, що ця пісня допоможе людям пережити це і…

Іван: Йти далі з теплотою в серці.

– Що думаєте щодо мобілізації артистів? Певно, чули різні думки, хтось проти, а хтось за і захищає Україну з перших днів. Яка ваша думка?

Кирило: Ми вважаємо, що культура – це важливо завжди, а особливо під час нашої війни. Адже зараз ми позбавляємося від усього російського, наші люди поступово припиняють слухати російське й споживати контент країни-агресора. Тому творчість — це дуже важливий аспект у становленні української ідентичності й сприйняття України не тільки українцями, а ще й людьми з усього світу.

Іван: Дуже класно, що блогери та музиканти з великою аудиторією роблять усе можливе для того, щоб збирати донати. Вони проводять стріми, пишуть пісні, максимально використовують усі свої можливості для того, щоб закривати масштабні збори.

Ми бачили, які суми вони покривають — це величезні цифри.

– Ми також завжди долучаємось до зборів, благодійних концертів. Ось нещодавно закрили збір і плануємо й надалі відкривати нові, навіть зі своєю не дуже великою аудиторією. Але ми це робимо й намагаємось приносити користь нашій країні та воїнам.

Кирило: Ми дуже поважаємо артистів, які обирають цей шлях — захищати країну зі зброєю в руках. І ми вважаємо, що ті, хто не зробив такий вибір, мають допомагати країні усіма іншими способами. Якщо в них немає великих грошей, щоб донатити, вони можуть відкривати збори, волонтерити. В нашій країні зараз дуже багато потреб, які треба закривати.

Про Нацвідбір на Євробачення 2023

– Ви подавали заявку на Нацвідбір Євробачення 2023, але у фінал не пройшли. Для чого вам цей конкурс?

Іван: Коли ми подавали заявку на Євробачення 2023, ми ще не дуже об’єктивно оцінювали власні сили та можливості. У нас навіть не було жодного релізу на майданчиках, і хоча ми підготували доволі сильну пісню, ми взагалі не мали медійності чи аудиторії.

– Наразі ми розуміємо, наскільки це важливо, особливо коли ти їдеш представляти свою країну за кордоном. Цього року ми не подавалися, тому що вирішили підготуватися краще й піти на Нацвідбір у наступному. Ми розуміємо, що це дуже класна можливість, особливо для нових артистів — багато цьогорічних учасників розширили свою аудиторію та підтримку завдяки Євробаченню, навіть якщо вони не пройшли відбір.

Ми доволі сильно прокачали свій скіл як музиканти та саундпродюсери. Ми вже звучимо на рівні з європейськими виконавцями й розуміємо, що ми гідні представляти нашу країну на Євробаченні та показувати, наскільки Україна класна та стильна держава.

– Плануєте пробувати свої сили наступного року? Чи не боїтеся стати заручниками Нацвідбору?

Кирило: Як сказав Ваня, ми плануємо подати свою заявку наступного року. Вже зараз ми починаємо думати над концепцією пісні. Я не буду багато про це розказувати. Ми знаємо, що зможемо зробити потужний саунд, а це, на нашу думку, одна з найважливіших речей у рамках цього конкурсу. І якщо ми не пройдемо відбір цього року, не бачимо нічого поганого в тому, щоб спробувати свої сили в наступному році, через рік, чи, можливо, в будь-який інший момент.

Про майбутні творчі плани

– Які у вас творчі плани на 2024 рік?

Іван: Ми плануємо випустити альбом, адже як гурт ми існуємо доволі довго — півтора року. Поки що у нас є багато синглів, але в кожного серйозного гурту має бути альбом, і зараз ми йдемо до цього. Ми вже пишемо пісні, складаємо концепцію, щоб це був не просто збірник треків. А перед виходом альбому або після ми проведемо перший сольний концерт.

Кирило: Звичайно, в цьому році будемо продовжувати приєднуватися до різних благодійних ініціатив і концертів. Ще у наших планах — розвиватися як саундпродюсери й писати музику для інших артистів, почати робити справжні хіти та цим розвивати себе й українську сцену.

Іван: Залітати в чарти не тільки з нашими треками, але й з музикою, яку ми робимо для інших.

– Чи плануєте з кимось із колег дует? Чия музика вам подобається?

Іван: Ми хочемо зробити фіт не просто заради фіта, але й щоб це була класна музика. Ми думаємо, це має бути дуже крутий артист, щоб ми об’єднали наші музичні думки.

Кирило: У цьому році ми точно запишемо хоча б один дует, але ми поки що не знаємо, з ким конкретно.

Іван: З молодих артистів нам подобаються The Curly, Terry.

Кирило: Лілу45 і Cheev.

Іван: А зі “стареньких” на сцені — це, напевно, Positiff. Він зараз прикольні треки робить.

Кирило: Так, а Океан Ельзи — це взагалі класика. З усіх українських рок-гуртів, ОЕ — це для мене найвища вишка. Майже кожна пісня — це хіт, який западає глибоко в серце.

Фото: В’ячеслав Шерстюк