Головна роль на полі бою: як змінилась українська піхота та чого потребує для більшої ефективності

6 травня в Україні відзначають День піхоти. Піхота – це основа війська, адже без неї неможливо йти у наступ та оборонятися. Весь тягар війни передусім лягає на плечі саме піхоти.

У нинішній російсько-українській війні усі перемоги, що маємо, якраз завдяки піхоті Збройних сил. Піхота першою йде на позиції і останньою їх залишає. Та водночас значно ефективнішою піхота буде за участі розвідки та вогневої підтримки артилерії й авіації.

З часів Другої світової війни армії світу еволюціонували колосально. Піхотинець – це вже не солдат з автоматом і саперною лопаткою, це воїн у якісній формі та бронежилеті, з приладами нічного бачення, дронами для дальньої розвідки та на основі штучного інтелекту. Стрілецька зброя стала більш точною та далекобійною.

В арміях значну увагу приділяють розвитку індивідуальних можливостей піхотинця, бо важливо все: фізична сила, психічна стійкість і досвід. Навчають працювати у злагодженні з іншими родами військ.

Сухопутні війська ЗСУ

Піхотинець має бути сильним та витривалим, адже часто на довгі дистанції треба переносити на собі по 35 кг (а то й більше) зброї, екіпірування, власних речей.

Попри колосальний розвиток озброєнь, роль піхоти й надалі залишатиметься великою у сучасному світі. З огляду на війну в Україні, саме піхота проводить антитерористичні та стабілізаційні заходи. Піхота також відіграє головну роль у бойових діях в населених пунктах як під час наступу, так і в обороні.

Як змінилася українська піхота з часів СРСР

У коментарі Фактам ICTV військовий експерт, ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман зауважив, що радянський піхотинець був просто солдатом у формі, з каскою, флягою та автоматом. Сучасний український піхотинець має якісну форму, взуття, кевларовий шолом, на який можна причепити прилад нічного бачення, тепловізор, тактичні навушники або ж камеру GoPro.

У радянському бронежилеті практично неможливо було рухатися, натомість сучасні бронежилети з додатковим захистом мають вагу близько 16 кг. Крім того, на них можна додатково прикріпити підсумки під магазини, флягу для води, аптечку, гранати тощо.

А радянську індивідуальну аптечку навіть не порівняти із наповненням сучасної. В ній були бинти, джгут, йод, зеленка. Аптечка сучасного піхотинця має різні бинти, кровоспинні препарати, протиопікові серветки, засоби для промивання очей тощо. Військовослужбовець може і сам наповнювати свою аптечку.

– Вже рахували, що сучасний повністю екіпірований піхотинець має на собі вагу більше, ніж лицар Середньовіччя. Тобто треба бути фізично підготовленим. Але все одно це легше і більш ефективно, ніж було в радянські часи, – наголошує Олексій Гетьман.

Сухопутні війська ЗСУ

За словами військового експерта, трансформація українського піхотинця почалася в 2014 році – з початком Антитерористичної операції.

– Тоді багато військових шукали й купляли форму, взуття та різне екіпірування за кордоном за власні гроші… На сьогодні наш піхотинець не гірший, ніж піхотинець з будь-якої європейської армії, – каже Олексій Гетьман.

Виклики для піхоти

За словами військового експерта, на сьогодні українській армії потрібно більше офіцерського складу, особливо молодших офіцерів. Тут йдеться про якість підготовки, бо не всі закінчували відповідні ЗВО.

– Наприклад, щоб отримати звання лейтенанта, треба закінчити ЗВО. Ще в радянські часи було чотири навчання в командному училищі і 5 років в інженерному. Тобто це повноцінно вища освіта. Тут за місяць та навіть за пів року важко підготувати фахового офіцера, – розповідає Олексій Гетьман.

За його словами, зараз удосконалюють методи навчання офіцерського складу, стає менше непотрібних предметів, більше практичних тренувань. Але все одно деякі проблеми лишаються, хоча це є в будь-якій іншій армії.

Що може замінити піхоту у майбутньому

За словами Олексія Гетьмана, піхота залишається основою війська, але з часом її потроху замінятимуть роботизовані системи. Не раз військові наголошували, що тактика наших дій в обороні, особливо на першій лінії, – це винятково дрони, щоб російська піхота не могла підійти.

– Тому через деякий час, а ми розуміємо, що це, на жаль, не остання війна у світі, буде використовуватись все більше роботизованих систем. Буде більше морських і повітряних дронів. Тож врешті наступна війна може перетворитися на дистанційну, – каже військовий експерт.

Водночас він впевнений, що повністю замінити людину технологіями на полі бою неможливо.

– Навряд чи дрон буде кращим снайпером, ніж живий снайпер, – зауважив Олексій Гетьман.

Феномен української тероборони

Українська територіальна оборона, або народна армія – це величезний прояв волі народу до боротьби за свободу.

Досить незвично було бачити, особливо на початку повномасштабного воєнного вторгнення Росії, як лікарі, автомеханіки, юристи, вчителі полишали свою роботу, йшли до територіальних центрів комплектування, щоб записатися до лав тероборони та зі зброєю стати на захист своєї громади.

Сухопутні війська ЗСУ

– Це ті самі військові підрозділи, якими треба професійно командувати. Але переважно це були робочі формування, – каже військовий Олексій Гетьман.

За його словами, наш досвід територіальної оборони не є чимось унікальним, бо під час воєн самоорганізовувалися люди і в інших країнах. Але там були переважно партизанські рухи – тобто в тилу ворога.

– Наша територіальна оборона – це структуровані підрозділи, які діють на нашій території, а не в тилу ворога. У тил заходять наші диверсійні угруповання, а це вже трохи інше, – наголошує Олексій Гетьман.

Українська територіальна оборона – це про національний опір.

Які тактики обирає російська піхота

За словами Олексія Гетьмана, останнім часом російські війська для проведення своїх операцій, для швидкого просування все частіше використовують легку моторизовану техніку: мотоцикли, квадроцикли, багі. Тобто все те, що швидко рухається і не потребує особливих навичок.

Військовий експерт наголошує, що ця тактика є доволі небезпечною, адже такий солдат на мотоциклі швидко рухається, може маневрувати і перевозити на собі більше боєкомплекту. Все це додає певних складнощів нашим Силам оборони.

Водночас росіяни продовжують не жаліти свій особовий склад, використовують “м’ясні штурми” та загороджувальні загони (загони, які розміщуються позаду основних військ для запобігання втечі військовослужбовців з поля бою).

– Ці тактики ще радянські. Росія не рахується з життям своїх людей. І я думаю, це не припиниться. Для того щоб росіяни почали воювати в інший спосіб, треба дати більше повноважень військовослужбовцям. Тут ми проходимо до розуміння мережево-центричної війні, коли кожен командир, не кажучи про відділення чи взвод, має право ухвалювати самостійні тактичні рішення на полі бою, не виходячи за рамки стратегічних, і комунікувати з сусідніми підрозділами, – пояснює Олексій Гетьман.

За словами військового експерта, можливо, росіяни колись дійдуть до цього, але швидше Російська Федерація розвалиться, ніж сержантам дадуть можливість ухвалювати рішення на полі бою.

Сучасна українська піхота — основа цієї війни. Наші піхотинці можуть глибоко копати й високо “літати”, жартувати під обстрілами та відчайдушно дивитися у вічі смерті.