Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Голодомор-2023? Росія неприховано шантажує світ українським хлібом

Москва активно залучає до шантажу світового співтовариства ще один перевірений нею на практиці спосіб, яким вона успішно користувалася протягом ХХ століття, – український хліб.

Увесь світ сьогодні живе в страху з огляду на погрози кремлівського  небожителя використати в російсько-українській війні ядерну зброю. Боязнь такого розвитку подій спонукає надто обережний Захід не дражнити, як там виражаються, знервованих московських партнерів в енергетичних проектах, що стали заздалегідь продуманою пасткою для зманіженої Європи.

Відтак умиротворення агресора відбувається не за рахунок чітких вимог найбільшої військової потуги світу НАТО. Головним чинником у двобої добра і зла поки що залишається  українська кров.

Водночас Москва активно залучає до шантажу світового співтовариства ще один перевірений нею на практиці спосіб, яким вона успішно користувалася протягом ХХ століття, – український хліб.

Відомо, що великодержавний шовінізм царської династії Романових, який у 1917 році трансформувався в російський більшовизм, продовжив свій курс на подальше підпорядкування національних територій, у першу черги території України.

Ленін та його соратники розраховували на те, що зможуть безплатно одержувати український хліб. Однак Уряд УНР відмовився відпускати продовольство без передоплати, що викликало гнів у Петрограді, а відтак і організацію агресії проти щойно створеної Української Народної Республіки.

Проголосивши на російських багнетах так звану радянську УНР у Харкові, Ленін спочатку постійно вимагав від неї для Петрограда, якому загрожував голод, вагони з хлібом. Але восени 1918 року вождь російських більшовиків уже обіцяв наше зерно заагітованим комуністичною пропагандою кайзерівським солдатам.

Мовляв, якщо вони спільно з червоною армією вдарять проти красновських військ, “тоді ми разом завоюємо десятки мільйонів пудів хліба для німецьких робітників і відіб’ємо навалу англійців, які тепер підходять до Новоросійська”.

Усвідомивши, що долю російської радянської республіки вирішує насамперед український хліб, Москва вже ніколи не відступиться від розв’язання проблем більшовицької влади як всередині своєї країни, так і в зовнішній політиці, саме через привласнення праці нашого селянина.

Для підтримки свого іміджу на міжнародній арені російські більшовики здійснюють подібні акції і в зовнішній політиці. Так, у травні 1921 року,  напередодні ІІІ Конгресу Комінтерну, Москва вимагає від України “в ударному темпі дати десять мільйонів пудів хліба”.

У червні завдання збільшується ще на чотири мільйони пудів, а в липні ставиться вимога про щоденне вивезення з УРСР щонайменше 74 вагони хліба, згодом – ста.

Зрозуміло, що викачування хліба з УСРР у таких обсягах призвело до спустошення всіх запасів продовольства, що й стало головною причиною голоду 1921-1923 років. Але й за таких обставин керівники радянської України слухняно виконують розпорядження члена Наркомпроду РСФРР Мойсея Фрумкіна.

Український хліб у цей час стає в руках москви також інструментом у її міжнародних політичних комбінаціях. Так,  на переговорах з  Латвією в листопаді 1920 року від останньої, в обмін на поставки збіжжя з України, вимагається визнати УСРР.

Тобто, бачимо спробу Москви використовувати експорт українського хліба “одним из тех наиболее обеспеченных и надежных моментов, по которым капиталистическая Европа должна будет пойти на честное сотрудничество со страной рабочих и крестьян”.

Саме в страшні місяці 1922 року, коли різко зростає кількість голодуючих на півдні України, Голова Раднаркому УСРР Християн Раковський погрожує англійському міністрові закордонних справ лорду Керзону припиненням поставок українського хліба, якщо Велика Британія не знайде шляхів для замирення з радянською росією.

Намагаючись впливати за допомогою хліботоргівлі на політичні процеси в тодішньому світі, Москва вдалася до просування на міжнародний ринок великих мас дешевої продукції.  Відтак вимагала від хліборобських регіонів – такі в СРСР насамперед були заселені українцями, в тому числі Кубань, Нижнє Подоння, Центрально-Чорноземна область, Поволжя, Північний Казахстан –  поставляти побільше дешевого зерна, що вносило хаос у світову торгівлю.

І проти цього шокований західний світ не міг нічого вдіяти. Газета “Rigashe Rundshau” 27 жовтня 1930 року писала: “Фактично жодна європейська держава, ба США, неспроможні за теперішніх економічних та політичних стосунків щось розпочати проти російського демпінгу, поки не створять єдиного фронту економічної блокади СРСР”.

Намагаючись завоювати монополію на торгівлю дешевими продуктами, Радянський Союз справді не рахувався з важкою працею селянина, викидаючи зерно на світовий ринок.

Ударними темпами продовжується поставка зерна на експорт і з початком 1932 року. Саме нереальні плани продажу українського зерна на експорт і всередині країни призвели до страшного Голодомору-геноциду українців у 1932-1933 роках, коли на теренах розселення нашої нації загинуло 10,5 млн осіб.

Упокорення українським хлібом Заходу продовжувалося і надалі. Так, у 1939 році, після пакту Молотова-Ріббентропа СРСР справно постачав наше зерно до Німеччини – останній ешелон з ним, до речі, перетнув кордон 22 червня 1941 року – за пару годин до гітлерівського нападу.

Та й після Другої світової війни під тиском Москви з України знову вимітали все збіжжя, бо в Кремлі хотіли забезпечити українським хлібом Східну Європу, що з приходом туди Червоної армії в 1944 – 1945 роках потрапила під вплив СРСР.

Були спроби шантажувати нашим хлібом навіть Францію, де проявилися прокомуністичні настрої у значної частини населення, добиваючись при цьому вигідних для себе політичних розкладок.

З відновленням незалежності України в 1991 році наш народ уже самостійно розпоряджається своїм хлібом. Ми повернули собі статус європейської житниці, золоте збіжжя з наших чорноземів купують і в багатьох країнах інших континентів.

І сьогодні для всіх стало очевидним, що відсутність достатньої кількості українського хліба на світових ринках може спричинити продовольчу кризу й викликати голод в окремих регіонах.

Росія, яка виявилася неспроможною чесно воювати з нами на полі бою, вирішила мститися і нам, і тим, хто нас підтримує, не тільки блокадою морських портів, через які вивозиться наш хліб, а й підривом майбутнього українського короваю.

Агресор не тільки залишив замінованими населені пункти, дитячі іграшки, він залповими ударами розкидає по наших полях той смертоносний метал, який зупиняє трактор мирного хлібороба.

А щоб сільськогосподарська техніка цієї весни не вийшла в поле, загарбники б’ють по сховищах паливно-мастильних матеріалів, підривають заправники. Коли цього не вдається здійснити, просто викрадають посівну техніку. Задум зрозумілий: аби український чорнозем не вродив рясним хлібом, на який так чекають у всьому світі. Хоч він цього року буде й з кров’ю.

Тож російський шантаж світу українським хлібом – не менш загрозливий, ніж ядерний. Якщо Захід цього не зрозуміє і не зможе вжити рішучих, радикальних заходів, то він остаточно програє.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-04-24 13:41:51

Магазин Автозапчастин м.Ніжин