Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Газові камери, крематорії і досліди на людях: 10 фактів про концтабір Освенцим

Щороку 27 січня відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, коли згадують усіх євреїв, які стали жертвами нацистської Німеччини під час Другої світової війни.

Газові камери, крематорії і досліди на людях: 10 фактів про концтабір Освенцим

Саме цього дня у 1945 році визволили в’язнів найбільшого концентраційного табору смерті Освенцим. За різними оцінками, у ньому загинули від 1,5 до 4 млн людей.

10 фактів про табір смерті – читайте у матеріалі.

Освенцим – цілий комплекс для вбивств

Табірний комплекс Освенцим називають ще Аушвіц. Таку назву місту дала нацистська адміністрація після окупації. Заснували його у 1940 році на місці колишніх польських військових казарм.

На території Освенцима було три основні табори, загальна площа яких становила приблизно 500 га. Середня кількість в’язнів перебувала в межах 13-16 тис. людей, а в 1942 році досягла 20 тис.

Нелюдські умови життя

Полонених утримували в простих бараках без вікон, не захищених від спеки або холоду. У кожному бараку було близько 36 дерев’яних нар, тому ув’язненим доводилося тулитися вп’ятьох або вшістьох на одній дерев’яній дошці.

Полонених стригли, на лівому передпліччі у вигляді татуювання наносили реєстраційний номер. Чоловіків змушували одягати смугасту форму, жінки ходили в робочих сукнях.

Ув’язнені завжди голодували і страждали від інфекційних хвороб.

Покарання за порушення табірних правил

Людей, які порушували правила, карали по-різному. Їх залишали на ніч у камері, де можна було тільки стояти, закривали у герметичній камері, у якій смерть наставала від нестачі кисню, або показово розстрілювали.

Та навіть якщо втеча закінчувалася успішно, нацисти розстрілювали весь блок, у якому проживав втікач, а його родичів заарештовували.

Трикутники різного кольору на позначення причини арешту

Трикутники різного кольору разом з номерами пришивали ув’язненим на одяг. Політв’язні мали фігурку червоного кольору, кримінальні злочинці – зеленого.

Чорні трикутники пришивали п’яницям, безхатченкам та іншим асоціальним елементам суспільства. У євреїв була шестикутна зірка, яка складалася з жовтого трикутника і трикутника того кольору, який відповідав причині арешту.

Газові камери і крематорії

Кожна з чотирьох найбільших газових камер на території табору вміщала по 2 тис. осіб. Вважається, що приблизно 70% полонених вбивали впродовж першої доби.

Залізничні рейки вели просто до газових камер. Людей вивантажували з вагонів, декого відбирали для роботи, а хворих, слабких, людей похилого віку, людей з інвалідністю, дітей і низькорослих одразу вбивали.

Також на території табору було чотири крематорії для спалення трупів ув’язнених.

Жертви дослідів

Деяких в’язнів нацисти використовували як матеріал для проведення дослідів. Одним із найвідоміших лікарів, які цим займалися, був Йозеф Менгеле.

У нього особливий інтерес викликали близнюки і карлики. Саме на них він проводив експерименти зі зміни кольору очей і робив ампутації. Також на ув’язнених випробовували нові ліки і намагалися пересадити шкіру.

Масове знищення новонароджених

Новонароджених у таборі нацисти вважали небажаним “продуктом”, оскільки вагітність негативно позначалася на працездатності жінок. Тому, щойно діти народжувалися, їх жорстоко вбивали – топили у металевих діжках.

Тільки у 1943 році нацисти почали залишати живими малюків з рисами так званої арійської раси – білявих і блакитнооких. Їх відправляли в Німеччину.

Стіна смерті

Якщо засуджених до розстрілу було багато, то їх виводили до так званої Стіни смерті за високим парканом з глухими воротами.

На грудях чорнильним олівцем їм наносили великі цифри табірного номеру, щоб потім можна було легко ідентифікувати труп, і розстрілювали.

Волокна смерті

Так називали звукоізоляційний матеріал, яким покривали стіни приміщень для розстрілів. Використовували тоді дрібнокаліберну гвинтівку, щоб звуки пострілів не привертали занадто багато уваги.

Зовсім недалеко від місць розстрілів проходила кам’яна стіна, за якою було шосе.

Звільнення в’язнів концтабору

Фабрика смерті припинила існувати 27 січня 1945 року, коли на територію концтабору зайшли солдати радянської армії. Вони побачили тільки близько 7 тис. виснажених і важкохворих людей.

Відомо, що приблизно 500 із них були діти. Але вони майже не могли самостійно стояти на ногах, а багато хто безсило лежав на підлозі або на нарах.

Незадовго до звільнення табору майже 60 тис. полонених, здебільшого євреїв, вивели на марш смерті. Під час вимушеної евакуації багатьох із них розстріляли.

Серед ув’язнених в Освенцимі були й українці. Історію в’язня чотирьох нацистських концтаборів Ігоря Малицького, який на власні очі бачив, як нацисти вбивали у газових камерах і спалювали у крематоріях людей, можна прочитати у нашому матеріалі.

Читайте останні новини України та світу на каналі  в Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-01-27 11:09:40