Україна і світ

Двічі в один полон: Чому звільнені полонені жадають помсти, а держава закриває очі на ПТСР?

Близько трьох сотень українців були звільнені під час великих обмінів між Києвом та окупаційними адміністраціями з моменту початку конфлікту на Донбасі. Є випадки, коли люди двічі потрапляли в катівні підвалів і в’язниць, контрольованих так званими “ЛДНР”. Один із таких Григорій Сінченко. Його унікальна історія: він цілеспрямовано повертався до Донецька, щоб помститися за тортури. У кінці жовтня 2019-го він підірвав вежу мобільного зв’язку і знову опинився в неволі. Чому цей прецедент небезпечний для життя всіх колишніх в’язнів бойовиків і як державі реагувати, коли інфраструктуру на тимчасово захоплених територіях руйнують свої ж громадяни – розбирався Максим Шилін.



74 українців вдалося визволити наприкінці грудня 2017-го. Григорію Сінченку тоді пощастило опинитися в списку. Студент-політолог сімферопольського вишу після анексії Криму відмовився продовжувати навчання і отримувати російський диплом. За словами матері, хлопець переїхав до Херсона, знайшов роботу, але потім змушений був повернутися до рідного Донецька, щоб забрати медичні довідки для підтвердження інвалідності. У місті він зустрів однодумців – супротивників окупації міста, і почав займатися партизанської діяльністю, пояснює Тетяна Олексіївна. У грудні 2016-го Григорій перший раз був затриманий бойовиками.

За два роки мати знову бореться за свободу сина. Жінка має лише непідтверджену інформацією про місцеперебування Сінченка. Згідно з нею, його закрили в одному з донецьких ізоляторів тимчасового тримання з кінця жовтня минулого року. Жодних звинувачень не висувають. Принаймні мати про них нічого не чула. Адвокату та представникам Червоного Хреста домогтися візиту до молодої людині не вдалося, а це означає, що Григорій є непідтвердженим в’язнем. Поки бойовики офіційно не визнають його ув’язнення – шанси опинитися в списку на новий обмін мінімальні. Але мати не втрачає надії.



Помирав у підвалі та присягнувся помститися  

Душили, підвішували за наручники й били струмом – це все довелося пережити Григорію Сінченку, коли його вперше затримали в окупованому Донецьку. Після тортур хлопця кинули на підвал, розповідає Тетяна Олексіївна: “Три доби до нього ніхто не підходив. Під час побоїв, мабуть, зробили розрив легені, і він почав на підвалі вмирати. Син дав обіцянку Богу, як він потім розповідав, коли вийшов, що якщо виживе, то обов’язково помститься”.

Вся родина намагалася відрадити Сінченка від задуманого, проте в одній із таких розмов почули відповідь хлопця: “Я хочу цього більше, ніж життя”. Мама Григорія каже, що син значну частину часу все ретельно продумував: “Він повернувся сам на територію Донецька, незаконно там обійшов кордон, приготував вибухівку і підірвав стільникову станцію “Фенікса”.

Вранці 27 жовтня в Донецьку пролунав гучний удар і пішов дим. Не минуло й кількох годин, як в YouTube з’явилося відео, де зафіксовано момент детонації вежі місцевого оператора. В кінці запису невідомий показує аркуш паперу, на якому написано, що це зроблено з метою привернути увагу до нелюдських тортур на підвалах “МДБ”. Тут само цей чоловік закликає мешканців окупованих територій вийти на акцію протесту. Якщо вони цього не зроблять, то погрожує залишити “ДНР” без зв’язку. За кілька днів Тетяна Олексіївна втратила зв’язок із сином.

Ходити по кімнатах – найгірше, що можуть зробити психологи

Після всіх обмінів українська влада завжди пропонує звільненим психологічну допомогу. Марина Чабанова – одна з фахівців, які працюють із такими людьми. Вона стверджує, що у всіх колишніх в’язнів посттравматичний розлад і його симптоми можуть проявлятися протягом двох років. Випадок Григорія Сінченка – яскраве тому підтвердження. “Люди з ПТСР, які за складом свого характеру ще й пасіонарні, не стануть терпіти після таких подій, які вивертають навиворіт не те що психіку, а взагалі повністю перебудовують людину. Такі люди схильні до радикальних дій. Річ у тім, що вони схильні до таких вчинків собі на шкоду. Цей розлад і здоровий глузд – абсолютно різні планети”, – пояснює психолог.

Кейс Сінченка, безумовно, трагічний, але одночасно з цим і корисний для близьких всіх тих, кого вдалося обміняти раніше і звільнять в майбутньому. Після тортур і важких моральних випробувань сім’я має бути особливо уважною до людини, стверджує Чабанова, тим паче, що до подібного не готуються в одну мить, тому час відреагувати є: “Батьки, дружини, близькі – вони повинні знати про те, що такі випадки можливі. Плюс коли людина ставить собі мету ось такого плану повернутися туди – то це не блискавичне рішення, тобто завжди є час, і в цей момент людину треба брати під контроль аж до фізичного закриття за допомогою препаратів і працювати з нею, але вже в лікарні”.

Зараз кілька десятків колишніх в’язнів проходять реабілітацію в санаторії під Києвом. Це ті українці, яких вдалося виміняти 27 грудня. Відразу після повернення з окупованого Донбасу їх доправили до столичної клініки “Металіст”.



Протягом двох тижнів, поки вони там перебували, до них навідувалися психологи, пропонуючи своє спілкування, якщо людині це необхідно. На думку Чабанової, підхід має бути зовсім іншим: “Не можна мовчати і робити психологічний автоматизм, який зараз відбувається: коли ми говоримо журналістам, що психолог заходить до хлопців із палати в палату. Коли ми говоримо, що відкрився ось санаторій, йде реабілітація кілька тижнів. Це не робота, це просто відписки. Біда ще й у тому, що не всі психологи розуміють глибину синдрому ПТСР і цієї проблеми для нашої країни. Я усвідомлюю ту катастрофу, яку ми будемо мати протягом 5-10 років з цими людьми, якщо нічого не зробимо”.

Виходом із ситуації Марина Чабанова бачить об’єднання психологів із досвідом роботи над ПТСР під одним крилом. Загальні тренінги й концепт роботи не тільки зі звільненими, але й з військовиками, можуть дати результат, вважає фахівець, проте це навряд чи має бути якась державна структура.  

Юридична сторона проблеми

Але є й інша сторона медалі. Вежа стільникового зв’язку в Донецьку до окупації належала оператору “Київстар”. Якби її вибух стався на підконтрольній Києву території, компанія однозначно звернулася б до поліції із заявою. Проте українські правоохоронці мають повне право розслідувати кримінальні злочини, скоєні по той бік лінії розмежування, і без нього. Про це свідчить стаття 214 Кримінально-процесуального кодексу. У ній прописано, що однією з причин для початку досудового розслідування може стати самостійне виявлення прокурором або співробітником поліції правопорушення з будь-якого джерела. Телеканал “112 Україна” у своїх випусках новин за 27 жовтня неодноразово повідомляв про підрив станції мобільного оператора в Донецьку. Не мовчали й інші ЗМІ.

“Якщо вони бачать в інтернеті просто вибух, то повинні відкрити це виробництво – безсумнівно. Щоправда, є один нюанс. Постанова Кабміну, за якою органи влади, що перебувають на підконтрольних територіях, не виконують свою роботу. Але, з іншого боку, є органи поліції, за якими закріплені ці території, і тому ситуація вкрай суперечлива”, – коментує випадок юрист центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Чекарьов.

Наразі жодних кримінальних справ, пов’язаних із підривом вежі мобільного зв’язку, в поліції Донецької області не зареєстровано, і звернень ні від кого не надходило, – повідомили нам у прес-службі. Незрозумілим залишається статус Григорія Сінченка. Нині він незаконно утримується бойовиками, але що буде, якщо виробництво все ж таки відкриють? “Це псування майна. З приводу того, він це зробив чи не він, – це вже слідство має вирішувати. Якщо його опитають і він зізнається, то, звичайно, він підлягає кримінальному переслідуванню. Але як його допитають, якщо він там (на окупованій території, – прим. ред.) перебуває? Просто так висунути звинувачення неможливо. Саме відео вибуху станції – це ще ні про що не говорить”, – підкреслює юрист. Дійсно, на запису видніється лише рука невстановленої людини з аркушем паперу.

Як в області психологічної реабілітації, кейс Сінченка вельми показовий і в юридичній площині. У ньому існує моральна сторона питання: хлопця жорстко катували, його свідомість піддалося змінам, і бажання помститися – дуже логічне. Але українська Конституція декларує верховенство права, і, швидше за все, побачити позицію держави ми зможемо лише після звільнення Григорія. Все ще існує ймовірність, що він потрапить до наступного обміну між Києвом та окупаційними адміністраціями Луганська і Донецька. Мати стверджує, що СБУ в курсі його затримання. Залишилося отримати підтвердження від тамтешніх представників. Минулого тижня під час свого візиту до Ізраїлю Володимир Зеленський заявив: Україна працює над списком, щоб доповнити список встановлених в’язнів.  

Максим Шилін

Джерело: www.112.ua

Теги
Facebook
Close