Дозвукова швидкість, дальність стрільби до 300 км: що таке ПКР Гарпун та її технічні параметри

За інформацією ЗМІ США розглядають можливість надати Україні протикорабельні ракети Гарпун виробництва Boeing. Така поставка може відбутись безпосередньо від США, або через союзників в Європі.

Що собою являють ПКР Гарпун, які їхні технічні характеристики і приблизна вартість однієї одиниці?

Почнемо з того, що американська протикорабельна ракета Гарпун (Harpoon) вважається однією з найпоширеніших у світі. Вона розроблена компанією МакДоннелл-Дуглас, наразі випускається на підприємствах корпорації Боїнг.

Це малогабаритна ракета, яка має дозвукову швидкість польоту і осколково-фугасну бойову частину.

Максимальна дальність стрільби залежить від виду носія:

• авіаційного базування – AGM-84;
• корабельного (берегового) базування – RGM-84;
• для запуску з підводних човнів – UGM-84.

Ракета пройшла кілька модернізацій. Вартість однієї одиниці становить $350-750 тис.

Основні характеристики ПКР Гарпун:

• дальність стрільби – від 200 до 300 км;
• довжина ракети – 4,57 або 5,23 м;
• маса бойової частини – 225 кг.

Трохи історії

Розробку ракети з радіусом дії до 45 км, призначеної для ураження підводних човнів, що спливли, Сполучені Штати почали розробляти ще 1965 року. За асоціацією з китобійним промислом, ракета отримала умовну назву Harpoon.

Роботи просувалися порівняно повільно, оскільки ВМФ США не бачив особливої необхідності в спеціалізованій протикорабельній зброї, вважаючи, що палубна авіація з тактичними ядерними бомбами більш ефективна. Завдання ж самооборони кораблів передбачалося вирішувати за допомогою пристосованих для стрільби по надводних цілях модифікацій зенітних ракет.

Однак після потоплення ізраїльського есмінця Елайт ракетами П-1 Терміт з єгипетських катерів в 1967 році, ВМФ США, оцінивши потенціал спеціалізованої протикорабельної зброї, ухвалив рішення переорієнтувати програму Гарпун на боротьбу з надводними кораблями. Роботи над проєктом офіційно були розпочаті в 1968 році.

Спершу основними носіями нової зброї мали стати патрульні літаки. Але на початку 1970-х було вирішено розширити гаму можливих носіїв і запускати ракети також з підводних човнів.

Вже у жовтні 1972 року на льотні випробування були представлені перші прототипи ракети з твердопаливним ракетним двигуном.

Офіційно Гарпун був прийнятий на озброєння 1977 року в корабельному варіанті базування (RGM-84A). Авіаційний варіант AGM-84A прийняли для літаків P-3 в 1979 році, а варіант для підводних човнів – 1981 року.

Наведення ракети здійснюється в дві стадії. На першій ракета слідує за встановленим курсом на надмалій висоті в бік цілі. У розрахований момент часу ракета ініціалізує активну радіолокаційну головку самонаведення і починає пошук мети в секторі 45 градусів від напрямку польоту.

Максимальна дальність виявлення есмінця для сучасних ДБН становить, за наявними даними, 40 км, а катери – до 18 км.

Щойно мета виявлена, ракета наводиться на неї і здійснює атаку двома можливими способами:

• атакує ціль горизонтально, рухаючись паралельно воді на висоті 2-4 м;
• робить маневр “гірка”, піднімаючись на висоту до 1 800 м і пікіруючи на ціль – підводні човни, що сплили, і невеликі маневрені катери.

Вперше ПКР Гарпун у бойовій обстановці були застосовані іранським флотом 1980 року, під час ірано-іракської війни.

Найбільш масштабною битвою із застосуванням ПКР Гарпун була операція Богомол 18 квітня 1988 року. Під час цієї битви між американським і іранським флотом ПКР Гарпун застосовувалися обома сторонами.

Зазначимо також, що влада України зверталася до Сполучених Штатів з проханням про постачання ПКР Гарпун в 2021 році, коли США попередили колег ЄС про можливе вторгнення армії РФ в Україну, про що повідомили в агентстві Bloomberg.

Джерело: за матеріалами ЗМІ