Довів, що і після ампутації можна жити звичним життям: історія реабілітації 32-річного героя

Уже після першої операції, з ампутованою стопою, 32-річний захисник Дмитро Бойко відмовився від колісного крісла, до якого не хотів звикати, й одразу став на милиці. Воїн не скорився війні й переміг себе.

Добровільно до військкомату

Дмитро – уродженець Хмельницької області. До війни працював у Чехії. 22 лютого 2022 року повернувся в Україну, щоб відвідати родичів, але вже за два дні плани перекреслив початок повномасштабного вторгнення.

У березні 2022 року Дмитро добровільно звернувся до військкомату. Його рішення було обґрунтоване щирим переконанням, що захист Батьківщини – це його обов’язок.

Пройшовши низку навчань, він вирушив на службу, а найбільше часу провів на одному з найгарячіших напрямків – Бахмутському. Саме тут під час виконання бойового завдання Дмитро отримав важке поранення.

Поранення

Під час евакуації пораненого побратима та військовополоненого ворога Дмитро натрапив на міну. Вибух залишив множинні дрібні рани по всьому тілу, серйозно пошкодив праву ногу – частину стопи було відірвано.

Незважаючи на страшний біль, воїн три години повз до безпечного місця, звідки його евакуювали. Дмитра доправили до стабілізаційного пункту, де було виконано первинну ампутацію. Уже після першої операції він одразу став на милиці, бо не хотів звикати до колісного крісла.

Реабілітація

У жовтні 2024 року Дмитро потрапив на лікування та реабілітацію до Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни. Завданням лікарів було підготувати куксу до протезування. Процес включав фізичні вправи, проведення компресійної терапії та масаж рубця.

Компресійна терапія передбачала післяопераційне бинтування кукси, яке допомогло сформувати її правильну форму для подальшого протезування. У гострому періоді її проводили дуже обережно через ризик ішемії (недостатнього кровопостачання).

Коли рубець загоївся, почалася допротезна реабілітація із залученням мультидисциплінарної команди фахівців.

Щодня – нові цілі

У листопаді Дмитро отримав тренувальний протез і одразу почав навчатися ходьби. З кожним днем досягав нових цілей. Одним із його особистих рекордів став підйом сходами на 24 поверх. Герой сам визнає, що це всього 10% від того, що він робив до травми. Наприклад, нещодавно він самостійно заніс пральну машинку на п’ятий поверх.

Дмитро не тільки продовжує реабілітацію, а й демонструє, що навіть після важкого поранення можна жити звичним життям.

– Страхи керують людьми, але боятися не варто – потрібно діяти, – каже герой.

Лікарі прогнозують сприятливе відновлення завдяки мотивації Дмитра, його працьовитості та наполегливості. Сьогодні він продовжує свій шлях до одужання, надихаючи всіх нас вірою в життя.