Доля Бахмуту вирішується здебільшого не в місті, а навколо нього: чому важливо утримати оборону

За останні тижні інтенсивність боїв у Бахмуті посилюється. Вагнерівці тиснуть, додатково Москва підкріплює сили фаховими російськими підрозділами.

Рівень напруги зріс настільки, що генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг припустив відхід українських оборонців з Бахмуту.

В української сторони – позиція протилежна. На ставці у президента України Володимира Зеленського – головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і командувач Сухопутними військами Олександр Сирський заявили, що місто потрібно не просто утримувати, а й укріплювати сили оборонців. Чому це так важливо? Що насправді зараз залежить від Бахмуту? Читайте далі у матеріалі Фактів ICTV.

Цього тижня оборонці фортеці підірвали міст через річку Бахмутка. Тепер лінія фронту проходить там. Це, хоч і не широка, але водна перешкода перед силами росіян, які йдуть в наступ. Вона розділяє Бахмут на дві половини – західну і східну. Підрив мосту може бути свідченням, що наші сили вирішили закріпитися на західному березі, фактично залишивши східну частину міста. І саме західний берег Бахмутки – початок наших нових рубежів оборони.

Євген Дикий – колишній військовослужбовець. Він постійно перебуває на зв’язку з побратимами, які захищають Бахмут, а ціною надзусиль і великих втрат намагаються тримати оборону.

– Як жартує один з моїх айдарівських друзів там, єдине чого бракує – ще в рукопашну штиками не ходили. Але насправді дуже близький контактний бій. Майже рукопашна – це в принципі вкрай складно. Тут не рятує ніяка технічна перевага: сюди не викличеш арту, коли вже так в перемішку наші з їхніми, – заявив колишній командир роти батальйону Айдар.

Але такі сутички дорого коштують окупантам: в міських боях вони втрачають більше, ніж можуть собі дозволити. Сам Бахмут ще тримається, але навколо нього ситуація стає дедалі гіршою.

– Вони розпочали тактику прориву кліщами. Власне кажучи, через погодні умови, особливості місцевості, значну їхню перевагу – це їм вдалося значно краще. І ми бачимо, що підкова там – фактично 5 км у нас, – зазначив керівник безпекових програм Центру глобалістики Стратегія XXI Павло Лакійчук.

Згідно з даними відкритих джерел, північніше Бахмута під російським контролем: Підгородне, Берхівка і Ягідне. Таким чином окупанти перерізали трасу на Слов’янськ.

На південь від міста російські сили намагаються просуватися від Кліщіївки, Опитного та Іванграду. Під загрозою – Часів Яр і єдиний більш-менш придатний в умовах весняного бездоріжжя шлях в місто – траса на Костянтинівку. З Півдня на Північ вона прострілюється навіть піхотним озброєнням.

– Тобто безпечних шляхів доступу до Бахмуту наразі вже не залишилося – всі прострілюються, але ними користуються. Траса, яка вела на Слов’янськ, перебита, ворог зумів її перейти та закріпитися на панівних позиціях. Трасою на Костянтинівку ще їздять, але в деяких місцях там доводиться переїздити буквально у 200 – 300 м від передових ворожих позицій, – зазначив Євген Дикий.

Сам Бахмут – хоч і важливий, але лише один з багатьох елементів нашої оборони в цьому районі.

– Але ж укріплений район – це не лише Бахмут, але і вся територія на захід, зокрема, Часів Яр, де так само перебувають наші позиції. Це старий полігон наш – там розташовані наші артилерійські підрозділи, дальність ураження там 15 км. Я говорю про загальну, і таким чином їм також не вдається пройти цю ділянку, – запевнив очільник Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.

Відповідно доля Бахмуту вирішується здебільшого не в самому місті, а навколо нього. Втрата траси до Костянтинівки, припускають експерти, може змусити ЗСУ залишити місто.

Одна з ключових позицій біля траси – Кліщіївка і висоти поруч з нею. Кілька днів тому з’явилися повідомлення, що там знов – гаряче. Але чи може Бахмут бути оточений? І чому росіяни, попри шалені втрати, продовжують штурм? Саме місто не має великого військового значення для росіян, але воно – ключ для виходу на адмінкордони Донецької області.

Якщо росіянам вдасться його захопити, або змусити українські сили оборони відійти, наступний крок окупантів передбачити не важко. Це наступ на північ: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка. Саме тому оборона міста настільки важлива.

Саме тому за останній тиждень у Бахмут двічі приїжджав командувач Сухопутними військами Олександр Сирський. Час зараз грає на користь ЗСУ і проти окупантів, тому є одним із вирішальних факторів не лише у битві за Бахмут, але й для майбутнього розвитку війни.

– Ми зараз більше говоримо про південь звичайно, там наші кращі позиції, але однозначно, що для росіян – це стане несподіванкою. У будь-якому випадку для переходу до наступу нам спочатку треба збити той наступальний потенціал. Чим швидше ми зіб’ємо цю хвилю росіян, тим швидше ми зможемо перейти до контрнаступу, – вважає Кузан.

Усі ці фактори пояснюють, чому за Бахмут точиться така запекла боротьба – найкривавіша у повномасштабній війні. Це маленьке місто відкриває великі двері для наступу – або Україні, або Росії.