Доглядає пасіку, поки батько на війні: 22-річна жителька Чернігівщини засвоїла навички бджільництва телефоном

Дарина Надточій із Іванькова Новгород-Сіверського району з початком повномасштабної війни доглядає пасіку батька, яка налічує понад сотнею бджолосімей. Дівчина замінила батька на пасіці, адже її батько нині військовий. Як доглядати за бджолами Петро Надточій розповідав дочці телефоном. Зараз військовий приїхав у відпуску і каже, що тепер самому треба вчитися у дочки, — пише Суспільне.

“Ось уже воюю я з перших днів, і займається пасікою дочка. Їй майже 23 роки. Ну вона справляється, тягне. За професією вона «турист», напрямок «туризм»”, – сказав Петро Надточій.

Фото: Петро Надточій. Джерело: Суспільне Чернігів

Відкачувати мед дівчині допомагають мама і старша сестра Віталіна. Але основна турбота про бджіл на ній.

“Найважче, це перший день, коли батько поїхав, то трохи засмутилася, а потім взяла себе в руки. І плачі були, та нічого. Просто це велика відповідальність на мені. По телефону консультації батько надавав, дистанційно допомагав. Він мені завжди казав, щоб в Інтернеті відео дивилася, він мені скидав, але я цього всього не читаю, не дивлюся. Я більше навчилася з його слів. У мене просто гарний вчитель”, – каже Дарина.

Фото: Дарина Надточій. Джерело: Суспільне Чернігів

Єдиний період, коли Дарина залишилася без допомоги тата, це коли він 12 днів не виходив на зв’язок. У перші ж дні на фронті Петро Надточій зазнав поранення.Реклама:

“Перші дні, як ми попали – це була м’ясорубка. Це важко. Палець у мене не згинається. Уламки ще є. «Вогівські» уламки – вони дрібні, їх не можна було дістати”, – каже Петро.

Після закінчення війни Петро планує розширити пасіку. Частину городини родина вже замінила фундуковим садом. Туди Петро хоче поставити нові вулики.

Фото: Пасіка. Джерело: Суспільне Чернігів

Чоловік знову їде на позиції. Каже: весь цей час його підрозділу допомагають місцеві волонтери. Петро ділиться: для нього найголовніше – це надійний тил.

“Це дякувати, що у мене доньки такі – вогонь, жінка допомагає. Коли приїздиш додому, бачиш, пасіка працює, городи працюють, все хазяйство працює, то якось воно набагато легше”.

Як повідмляв MYNIZHYN, уже 13 років Марина й Олексій Кравченки із села Курінь, що біля Бахмача, мають пасіку. Спочатку бджільництво було їхнім родинним хобі, котрим займалися у вільний час. Нині це успішний бізнес, на розвиток якого торік Марина взяла мікрогрант за програмою «Власна справа» урядового проєкту «єРобота».