Чистота у місті — результат спільних зусиль усіх мешканців: Марина Нікулаєва

4 тижні назад

126 5 хвилин читано

Сьогодні в гості до рубрики #Обличчя_громади_Ніжина завітала молода вродлива жінка, мама трьох дітей. Її робота – допомагати місту бути чистим і привабливим у будь-яку пору року.

Знайомтесь, працівниця дільниці утримання парків і скверів КП «ВУКГ» Марина Нікулаєва.

Розкажіть про себе і свою велику родину.

Мені 26 років, народилася і живу в Ніжині. Після закінчення школи № 7 навчалася на перукаря. Мені подобається робота з волоссям і можливість створювати людям новий образ, я проходила курси підвищення кваліфікації, шукала роботу за фахом, але… Потрібен досвід роботи не менше 3-х років, якого у мене не було.

І хоча працюю не за фахом, але знання з перукарського мистецтва поглиблюю, постійно цікавлюся модними трендами й новими технологіями у догляді за волоссям. Моя молодша сестра – досить креативна дівчина – частенько показує якесь фото і просить зробити їй щось схоже. Мама також любить цікавинки у зачісках, інколи хоче якусь стрижку, а я цієї технології не вивчала. Тож шукаю інформацію, дивлюся ролики й розвиваюсь у професійному плані. Результатом задоволені всі у родині, але я найбільше.

Після закінчення навчання я одружилася, і у нас народилася донечка Катруся. Ми з чоловіком мріяли ще й про хлопчика, тож через два роки сім’я поповнилася Сергійком. А через три роки з’явився ще один кіндерсюрприз – Дмитрик.

І як бути багатодітною мамою у такому молодому віці?

Звичайно, це складно й відповідально, але ми хотіли цих діток і прагнемо дати їм свою любов та підтримку. Катруся – другокласниця, їй подобається навчання, має грамоти за успіхи. Спочатку були проблеми з почерком, а потім з’ясувалося, що вона шульга. І коли вона почала писати лівою рукою, жодних зауважень до каліграфії вже немає. Вона завжди поруч: і їсти допомагає готувати, і на грядці моркву проривати. Сергій восени вже стане першокласником, а найменшому Дмитрику три роки, він ходить до садочка. Із наступного навчального року плануємо відвідування гуртків: Катя мріє про акробатику, а Сергій хоче займатися самбо. Діти мають багато енергії, і ми хочемо спрямувати її у правильне русло.

Як Ви потрапили на роботу на КП «ВУКГ»?

Життєві обставини змусили шукати роботу, коли найменшому сину виповнилося лише 8 місяців. Саме тоді мої діти стали приводом для численних відмов. «Ви маєте трьох дітей і постійно будете ходити на лікарняні», – такою була стандартна відповідь роботодавців. Про рівні права та рівний доступ до професії чоловіків і жінок не йшлося…

Коли прийшла працевлаштовуватися на посаду працівниці дільниці утримання парків і скверів, керівник Ярослав Григорович Білан теж вагався. Як Ви бачите, дуже маленька і худенька, він, очевидно, розмірковував, чи зможе така працівниця впоратися зі своєю ділянкою роботи, також розпитував, хто буде допомагати з дітьми. У підсумку на роботу мене взяли. Працюю тут я майже три роки, лікарняними керівника не завантажую, як і обіцяла. Ми живемо окремо від батьків і намагаємося зайвий раз не турбувати їх доглядом за дітьми. Звичайно ж, у разі потреби бабуся й тітка завжди допоможуть, але ми з чоловіком намагаємося узгоджувати свої графіки роботи.

Який же саме парк чи сквер може пишатися такою чарівною господинею?

Ярослав Григорович сказав: «Ти маленька, тож даємо тобі й маленький сквер». Зона моєї відповідальності – сквер Чорнобильців. Його площа 11 тис. м2, він дуже затишний. Помічаю, що смітити стали менше, ніж це було на початку моєї роботи. Мешканці мікрорайону бачать, що сквер чистий і доглянутий, тому й намагаються цю чистоту підтримувати. Я вже стала у цьому районі своєю. З багатьма ми вже знайомі особисто і зранку вітаємося, як гарні знайомі. Коли мене тривалий час немає на роботі, запитують у моїх колег, де я зникла.

Окремо хочу сказати про шашлики на зелених зонах. У перший рік моєї роботи це був жах: залишки вогнищ чорніли по всьому скверу, де й коли хотіли, там і смажили. За ці два роки культура відпочинку трохи покращилася: якщо навіть і смажать шашлик на зелених зонах, то роблять це вже на одному постійному місці, часто навіть прибирають сміття за собою (хоча трапляється, що доносять лише до урни). Але ж чистота у місті – результат наших спільних зусиль.

Як проходить Ваш стандартний робочий день?

Я живу далеко, у районі Мигалівки. Тож у теплу пору року на роботу їжджу на велосипеді, в інший час – автобусом. Першу половину робочого дня я працюю у сквері Чорнобильців. Доріжки, урни, лавочки, дерева, декоративні кущі, троянди, клумби, газон – усе потребує догляду. Зараз весна, тож збираємо опалі гілки, вантажимо на машину і вивозимо. Вигрібаємо газони, щоб у разі потреби на певних ділянках його підсіяти. А після обіду працюємо в центральній частині міста, де потрібна допомога. В зимовий період наша робота пов’язана з боротьбою зі снігопадами та ожеледицею і прибиранням сміття.

На жаль, інколи відчуваємо й негатив на свою адресу. Особливо багато претензій взимку, коли люди не розуміють: як би швидко ми не працювали, неможливо водночас бути у декількох місцях одночасно, щоб чистити там сніг чи посипати сумішшю проти ожеледиці. До того ж це важка фізична робота, яка передбачає втому і відпочинок. Навіть якщо сніг прочищає техніка, все одно після неї потрібно обов’язково підчищати вручну. Ця зима видалася для нас важкою, дуже сніжною. Ми дуже часто виходили раніше на роботу, щоб встигнути до початку масового виходу людей на вулиці якомога більше їх розчистити. Якщо сніг випадає на вихідних, ми теж виходимо на роботу розчищати його. Але є такі, кому аби критикувати…

Весна і літо додають роботи. Інколи ми допомагаємо квітникарям висаджувати розсаду квітів, оскільки це потрібно зробити у найкоротший термін. На дві клумби біля пам’ятного знаку «Герої не вмирають» на Гоголівський за один день ми висадили близько 3 тисяч квітів. І це лише одна локація. Потім починається догляд за ними. Це велика територія і значний обсяг робіт. Але у підсумку ніжинці та гості міста бачать яскраві клумби, ошатні кущі, доглянуті газони. Усі ідеї щодо озеленення – результат роботи нашого дизайнера Наталії Вікторівни Довгаль. Вона вже взимку складає план озеленення, за яким працює вся наша команда.

Наскільки складно працювати фізично? До того ж працівники Вашого підрозділу весь час на свіжому повітрі, постійні супутники – то мороз, то спека, то дощ.

Спеку я люблю, тому літо для мене – нескладний у цьому сенсі час роботи. Коли ллє дощ або йде мокрий сніг, ми маємо змогу перечекати, адже політика нашого керівника – берегти працівників, щоб ми не захворіли. Тому нас не примушують знаходитися 8 годин на відкритому повітрі, коли негода, маємо змогу відпочити й погрітися. Ярослав Григорович нас дуже цінує та оберігає, як і ми його. Також зазначу, що маємо все необхідне для роботи: спецодяг та ручний інвентар.

Що Вам найбільше подобається у Вашій роботі?

Фізична робота, звичайно ж, вимагає сили й витривалості. Ноги вже звикли до навантажень, адже постійно їжджу на велосипеді. Складніше із спиною, коли доводиться носити і завантажувати сміття. Кілька слів про Ваш колектив. Ми товаришуємо і допомагаємо один одному. Мене колеги оберігають, кажуть: «Це наша дитина», адже я найменша й наймолодша серед усіх. Маємо гарних керівників, якщо виникає проблема або потрібна допомога – завжди йдуть назустріч.

Люблю, коли клумби квітнуть. Люблю чисте повітря, охайно прибрані парки та сквери. Приємно, що збільшилася кількість людей, які цінують нашу роботу: перехожі дякують за чистоту, зазначають, що помітні дуже великі зміни на покращення міста, обговорюють і розпитують про особливості нашої роботи.