Україна і світ

Чи впливає Росія на ціни на бензин і до чого тут Медведчук

Чи впливає Росія на ціни на бензин і до чого тут Медведчук

Колишній заступник директора “Укртранснафти” пояснив 24 каналу, що відбувається із поставкою нафтопродуктів в Україні, що не так із російською нафтою та від чого будуть залежити ціни на бензин найближчим часом.

Білорусь з 23 квітня призупинила експорт до України бензину і дизпалива через неякісну нафту з Росії. Росія встановлює заборону на експорт в Україну нафти і нафтопродуктів. Нафта дорожчає на тлі можливих санкцій проти Ірану. Що через все це відбуватиметься в Україні та як це вплине на українських водіїв і ціни на бензин – 24 каналу пояснив президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.

Чи впливає Росія на ціни на бензин і до чого тут Медведчук
Михайло Гончар про ціни на бензин та обрізання бізнесу Медведчука (фото – “Главред”)

Наскільки Україна взагалі залежна від поставок нафти та нафтопродуктів з Росії та Білорусі?

Дійсно, у нас близько 80% річного споживання нафтопродуктів – це імпорт. В основному – з Росії і Білорусі, трохи – з Литви і Румунії. Але у тому випадку, якщо російська сторона захоче припинити постачання з Росії в Україну, особливо дизелю, то не думаю, що це матиме якийсь серйозний ефект. Так, на ринку можуть бути певні збурення спекулятивного характеру щодо підвищення цін. Але ці поставки можна замістити.

За рахунок чого?

Можливо, замістити трохи дорожчими поставками з Польщі. Чи з Литви. Хоча, по суті, це – той самий польський нафтовий концерн “Орлен”.

Давно попереджали, що раніше чи пізніше Росія вдасться до таких заходів, як заборона продажу російського бензину та дизпалива Україні. Це не є якась новина. Але тут ситуація наступна. Поставка дизеля з Росії кришується в рамках схеми міжлюдської домовленості Путін-Мєдвєдєв-Медведчук. Обрізати постачання в Україну – означає обрізати бізнес Медведчука, на якого у Росії робиться певна ставка. Тому коли Мєдвєдєв робив оголошення про введення цих санкцій на заборону поставки в Україну нафти і нафтопродуктів, він уточнив, що експорт може здійснюватися в рамках спеціальних дозволів. Тобто, дозволи отримають окремі люди, лояльні до Кремля.

Наприклад, Медведчук?

Так. Тому з цієї теми роблять певну страшилку.

Насправді, ми давно не імпортуємо російську нафту. Ми імпортуємо невелику кількість азербайджанської нафти. Працює Кременчуцький НПЗ, який є у системі групи “Приват”. Він переробляє нафту власного видобутку у невеликій кількості, плюс – докуповує трохи азербайджанської. Все. Тому і виходить, що власна переробка забезпечує 20% необхідних нам нафтопродуктів, решту 80% – ми імпортуємо.

Тому я би не перебільшував масштаб цієї загрози, хоча певні цінові збурення можуть бути. У нас гравці ринку люблять використовувати різні можливості, аби щось збурити.

Білорусь, яка призупинила поставки бензину і дизеля до України – це вже інша історія?

Інша. Вона теж пов’язана із російською нафтою. На початку минулого тижня думали, що це може бути спеціальна акція Росії проти Білорусі з метою отримати контроль над Мозирським НПЗ – через створення проблем технічного і технологічного характеру на цьому підприємстві. Зараз видно, що насправді це – ситуація не ексклюзивна для Білорусі.

Проблема у тому, що у систему магістральних нафтопроводів “Транснафти” відвантажили велику кількість нафти з високим вмістом хлорорганічних сполук. Вони є корозійно небезпечними. Їх у нафті не повинно бути взагалі або має бути якась мізерна кількість, наближена до нуля. Їх наявність – автоматична небезпека для устаткування на НПЗ.

Саме через це і відбулась поломка на Мозирському НПЗ?

Так. Хоча вона не зовсім відбулась – на заводі встигли вчасно помітити і призупинили використання цієї нафти. Але питання в тому, що ця нафта уже досягає країн центральної Європи. Проблема тут не нова, на неї вже звертали увагу.

Вона полягає у тому, що якість нафти Urals – основної експортної російської нафтової суміші – невпинно погіршується. Є певний стандарт того, що має бути у цій суміші, і чого у ній бути немає. В основному цей стандарт стосується наявності сірки у нафті – чим менше сірки, тим більш якісна нафта. Urals – це сірчаста нафта. Але зараз у ній не лише показники сірчастих сполук стали вищими, але і з’явилась хлорорганіка, якої там бути не повинно.

Звідки вона з’явилась?

В результаті того, що у Самару, де розташоване технологічне серце російської монополії “Транснафта”, нафта поступає із достатньо виснажених нафтових родовищ Південно-Уральського регіону та Західного Сибіру.

Для того, аби стимулювати видобуток нафти на старіючих, виснажених родовищах, використовують методи інтенсифікації видобутку. Тобто, у нафтоносні пласти закачують спеціальні розчини, які містять хлорорганічні сполуки. Це дає ефект збільшення видобутку нафти. Але потім все це викачується разом з нафтою. Потім робиться очистка нафти, підготовка до стану товарної нафти. Хлорорганіка, цього разу, очевидно не була очищена і пішла у загальному потоці.

У Самарі, де розташовані величезні резервуарні парки, і готується оця суміш Urals. Це не нафта у чистому вигляді, як Brent, Forties чи Dubai, які видобуваються на однойменних родовищах. Urals – це суміш, назва якої вказує на її уральське походження. Там намішана нафта з різних родовищ, десь вона є більш сірчаста, десь – має більшу щільність. У Самарі все це міксують. У зв’язку із тим, що якісної нафти стає все менше, а сірчастої – через інтесифікацію видобутку, стає більше, розмішувати немає з чим. От і вийшов такий ефект.

Таке раніше траплялось?

Так. Але раніше це було не з такими загрозливими показниками хлорорганіки, які можуть призвести до корозії технологічного обладнання. Особливо, коли під загрозою опиняються високовартісні каталізатори – це погано. Якщо вони вийдуть із ладу, то вся технологія нафтопереробки зупиняється.

Можна сказати, що це – наслідок дії санкційного режиму проти Росії. Тому що будучи позбавленою доступу до сучасних технологій, Росія використовує те, що може. Тому вона береться за старі і доступні методи: закачали розчин – отримали приток нафти. Щоб виконати сучасні технологічні гідророзриви – для цього потрібно, щоб працювали компанії типу Halliburton чи Schlumberger і забезпечували відповідну технологічну підтримку. Це після введення санкцій проти Росії стало неможливим.

Проблема із якістю російської нафти і так існувала, а внаслідок дії санкційного режиму вона просто загострилась.

Тобто, те, що відбулось у Білорусі – не злий умисел чи недбалість, а технологічна неспроможність?

Так. Тому що те саме фіксується уже у Центральній Європі. Просто першою проблему побачила Білорусь. Мозирський НПЗ – найближчий завод до російського кордону, до нього до першого дійшла ця нафта і там першими забили на сполох. Білорусь не тільки імпортує російську нафту, вона також забезпечує її транзит. Одразу по кількох напрямках. По одному з них нафта далі іде в Польщу, а потім – в Німеччину, по іншому – через Україну до Словаччини, Угорщини і Чехії. Був іще третій, Балтійський, напрямок, але він уже давно не функціонує.

Звичайно, будуть пред’являтись претензії до “Транснафти”. Але вони скажуть: “А чого – ми? Ми – нафтотранспортна компанія, нам що дали, те ми і закачали”. Будуть розбиратись із вантажовідправниками. Хоча питання до “Транснафти” теж є. Вони – не та компанія, яка закачує будь-що, що їй дають. Є певні технічні вимоги щодо того, що вони можуть брати, а чого – не можуть. Бо це – проблема і для систем транспортування нафти, бо корозія скрізь працює однаково.

За великим рахунком, “Транснафта” могла сказати вантажовідправнику, що ця нафта не підходить, і її краще перевозити залізницею у цистернах. Але, звичайно, тарифи залізниці – значно вищі. Тому цілком можливо, що хтось дав нормальний бакшиш топ-менеджменту “Транснафти” і вони зійшлись на позиції “Та, закачуй – і погнали!”.

Які наслідки може мати вся ця історія?

Ну, її поки не розслідують. Я думаю, що наслідки можуть бути. Білоруси, перш за все, мають заявити претензії до “Транснафти” і вантажовідправника. У судовому чи в якомусь іншому порядку. Але можливо, що той, хто продав оцю нафту російській корпорації, скаже: “Я “Транснафті” здав нормальну нафту. Ось сертифікати, тут ніякої хлорорганіки. А що там “Транснафта” робила за суміш – я не в курсі”.

Чому “Транснафта” зробила такий недопустимий мікс – можна лише будувати гіпотези. Я припускаю, що оскільки зараз пішла позитивна для Росії динаміка цін на нафту, треба максимізувати експорт нафти. А у резервуарах корпорації, напевно, накопичилось багато некондинційної нафти, яку потрібно було кудись збагрити. Тому я припускаю, що вони скористались можливістю і зробили отакий мікс. Тому, так чи інакше, відповідатиме за все саме “Транснафта”. Як саме? Може, знайдуть якогось цапа-відбувайла, якого знімуть з посади. Можливо, російська корпорація навіть заплатить якусь компенсацію.

Для глобального ринку наслідків ніяких не буде, бо все це стосується певної групи заводів, які сидять, умовно, на російській трубі і використовують російську експортну суміш. Інша справа, що будуть менше купувати російської нафти.

На нафтовому ринку імідж теж важливий?

Безперечно. Але Росія тоді говоритиме: “Окей. Якість понизилась. Давайте ми вам ціну знизимо”.

У самій Росії теж давно говорять про те, що потрібно припинити блендувати оцю суміш, виділити якісні сорти нафти і продавати їх окремо. Тобто виділити нафтопроводи, по яких іде якісна нафта, і нафтопроводи, по яких іде нафта з більшою концентрацією сірки та інших речовин. Але проти цього виступає “Транснафта”, яка хоче продовжувати міксувати різні сорти, бо їм так технологічно простіше.

Підсумуємо: значного впливу на глобальний нафтовий ринок не буде. Але, безперечно, росіяни підмочили свою репутацію і понесуть втрати. Проблема якості російської нафти – не нова. Дефіциту нафти у світі немає.

Що далі буде з цінами на пальне в Україні?

Зараз ціна на бензин зростає, бо зростає ціна на нафту. Минулого року теж була така ситуація, коли ціна на нафту зросла майже до 80 доларів за барель. Потім вона упала – і ціни на бензин у нас теж знизились. Згадайте, восени ціна за літр бензину А-95 доходила практично до 36 гривень, а уже у грудні вона знизилась, зараз вона приблизно 30 грн за літр. Ціна на бензин у нас падає через якийсь час після зниження цін на нафту.

Якщо росіяни з 1 червня введуть свої санкції – поширюватимуть маніпулятивні страшилки… Навряд вони зроблять таке обрізання Медведчуку. Але полякають цим трохи. На тлі маніпуляцій на цій темі ринок уведуть у волатильний стан. Щоправда, ми маємо можливість робити альтернативні постачання нафти і нафтопродуктів, хоча, безперечно, це буде дорожче. Зростання цін матиме місце, але воно не буде аж таке карколомне.

Гривня зараз зміцнилась. Якщо вона залишатиметься стабільною, то ціна на бензин може зрости на кілька гривень, але не більше. Якщо відбудуться якісь дії із валютним курсом на тлі всіх цих розборок із “Приватбанком”, якщо відбудеться падіння гривні до долара, то зростання цін буде більш серйозним.

Тобто, ціна на дизель і на бензин не так сильно залежить від того, що відбувається у Росії?

Так. Вона більше залежить від ситуації на глобальному ринку, від цін на нафту і від того, що відбувається на фінансовому ринку в Україні.

Чи впливає Росія на ціни на бензин і до чого тут Медведчук

Джерело Телеканал новини «24»
23.04.2019