Україна і світ

Бути сильним і стримувати сльози: найпоширеніші міфи щодо прояву горя і скорботи

Будівельні матеріали м.Ніжин

Чи потрібно ігнорувати біль втрати і намагатися будь за що бути сильним. Чи здатна взагалі людина впоратися з горем так, щоб не завдати непоправної шкоди власній психіці.

На ці та інші актуальні та гострі під час війни питання на онлайн-платформі Психологічна підтримка відповів лікар-психолог, кандидат психологічних наук Олександр Аврамчук.

– Людині зазвичай важко прийняти дійсність, в якій вона втратила близьку людину або щось, що було ціннісним для неї, – вважає фахівець.

За його словами, наша психічна діяльність, підлаштовуючись під життєві обставини, намагається врівноважити тягар емоцій і можливість усвідомлено діяти:

  • деякі не визнають певний період емоційних змін або факту втрати;
  • хтось починає відчувати інші (більш знайомі) емоції, які перекривають тугу за тим, кого немає;
  • для когось цілком раціональним здається зануритися в життєві клопоти, пов’язані з традиціями жалоби та поховання, тим самим зменшуючи біль від думок і спогадів.

Всі шляхи, які пропонує психіка, є нормальними і якою б не була причина горя, вона вибирає ті шляхи, які здаються їй здоровими способами оволодіння внутрішнім болем саме на цей час.

Важливо пам’ятати, що в періоди життєвих криз або перебуваючи в тривалому психоемоційному виснаженні, нервова система намагається підлаштуватися під умовний режим економії.

Саме тому людині важче приймати рішення, складніше бути сфокусованою на чомусь одному, підтримувати соціальні відносини або знайти в собі сили досягати поставленої мети. І тому вона стає більш вразливою до соціальних стереотипів, упереджень і міфів.

Міф № 1: якщо ігнорувати біль втрати, вона швидше проходить

Емоційна або психологічна біль, яку відчуває людина, є частиною туги. Це свідчить про те, що те, кого або що ви втратили, є дійсно значущим для вас.

Можна намагатися ігнорувати біль, забороняти думати про людину, яка померла, або пригнічувати його психоактивними речовинами, щоб отримати тимчасовий ефект полегшення.

Заборона думати лише підсилює фокусування на тому, що забороняється, а під впливом алкоголю, зокрема, розблокується доступ до наших спогадів і забороненим думкам, які ще більше занурюють людину в біль втрати, вимагаючи або збільшення дозування, або страждань.

Шлях зцілення починається із зустрічі зі своїм горем і втратою як фактом життя, і лише потім вам відкриваються шляхи поза боротьбою.

Міф №2: важливо бути сильним, тим більше, що моя слабкість може принизити пам’ять про людину, яка померла

Емоційні прояви, поведінка або наші недоречні думки (спогади) не є ознакою слабкості.

Природним є відчувати пригнічений настрій і сумувати, плакати або злитися, відчувати страх і розгубленість. Не потрібно захищати інших від проявів горя (звичайно, якщо в цих проявах немає безпосередньої загрози життю).

Щирі прояви емоцій допомагають іншим усвідомлено реагувати на втрату і приймати, що вони не єдині в скорботі.

Міф № 3: Плач лише погіршує ситуацію, але якщо ти не плачеш, це означає, що тобі байдуже

Сльози і плач є адекватною реакцією нашого організму на больові відчуття, зокрема на психологічний біль. Коли людина плаче, виділяються нейроактивні хімічні сполуки в нашому мозку, які допомагають тамувати біль і підсилюють відновні механізми нашого тіла.

Відсутність сліз або готовності плакати не свідчить про байдужість. Люди, які не плачуть, можуть відчувати емоційний біль так само сильно, як і інші, але швидше за все використовують інші шляхи для скорботи.

У науковій літературі зустрічаються свідчення, що стримування сліз або заборона на сильні емоційні прояви через плач може впливати на наше фізичне здоров’я, зокрема на імунну відповідь організму.

Гнів також є природною частиною горя. Заперечення або придушення гніву лише підсилює його контроль над вами і дозволяє гніву вирішувати, як проявити себе.

Джерело: Психологічна підтримка

психология
Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-05-17 12:32:39

Магазин Автозапчастин м.Ніжин