Броньований щит річкових операцій: дослідник озброєння розповів про історію створення та застосування унікальних плавзасобів

Україна стала єдиною європейською країною, яка у ХХІ столітті здійснювала будівництво річкових броньованих катерів.

Невелике замовлення для експорту в Середню Азію на катери проєкту 58150 дозволило відпрацювати конструкцію та технологію і запропонувати власним Військово-морським силам удосконалений проєкт 58155.

Про історію цих унікальних вітчизняних плавзасобів кореспонденту АрміяInform розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.

Минулого тижня наша редакція опублікувала першу частину бесіди зі знаним науковцем, з текстом якої можна ознайомитися за посиланням. Сьогодні пропонуємо увазі читачів другу частину розмови.

— Андрію Івановичу, у першій частині нашої розмови ви розповіли про історію створення цього проєкту, його заводську реалізацію та деякі технічні характеристики катерів «Гюрза-М». А яким було перше бойове застосування даних плавзасобів?

— 31 грудня 2017 р. катери «Аккерман» та «Бердянськ» з доглядовою командою на борту взяли участь у спецоперації за участі ракетного катера «Прилуки» та катера морської охорони ДПСУ з представниками СБУ на борту із затримання судна-порушника з контрабандним товаром на борту в акваторії Одеської області.

Судно під прапором Танзанії намагалося втекти від українських катерів, внаслідок чого ракетний катер «Прилуки» відкрив попереджувальний вогонь з артилерійської установки по курсу судна, яке було зупинено та відконвойовано до порту Одеса.

— І якими були висновки можна було зробити після цієї операції?

— Перший досвід експлуатації катерів проєкту 58155 у прибережній акваторії Чорного моря виявив низку недоліків, які, по суті, були очевидними ще в час проєктування катерів. Перш за все, це недостатня морехідність — через малу водотоннажність «Гюрза-М» здатен виходити в море при хвилях до 4 балів.

Озброєння ж можна було використовувати лише при хвилях до 2 балів. Катери не мали протикорабельного озброєння — 30-мм гармати та ПТРК «Бар’єр» дозволяли боротись тільки з малими катерами та на незначній відстані. Крім того, протитанкові ракети ще не були встановлені на катери.

Пізніше проведені практичні пуски протитанкових ракет показали неефективність використання даного озброєння в морських умовах — через хитавицю неможливо нормально підсвітити ціль лазерним пристроєм.

Слід було знайти нішу для застосування катерів з урахуванням вищевказаних обмежень. І така ніша знайшлась: протидія десантним операціям. Оскільки висадка морського десанту потребує доброї погоди, а під час шторму вона вкрай малоймовірна, вважалось, що катери типу «Гюрза-М» зможуть ефективно протидіяти десантним засобам противника.

— Наскільки відомо з відкритих джерел інформації, ці бойові плавзасоби проходили службу і в частинах, які дислокувалися на узбережжі Азовського моря.

— В середині 2017 р. посадові особи штабу ВМС України озвучили тезу про те, що основним районом застосування катерів типу «Гюрза-М» стане Азовське море. До 2014 р. воно мало статус внутрішнього моря України і рф, а ВМС України жодної активності в цій акваторії не проявляли.

Ситуація змінилась після окупації росією Криму і початку війни на Донбасі. Тепер азовське узбережжя України перебувало під загрозою, і слід було вжити заходів для його захисту. У 2016 р. почалось будівництво військово-морської бази в Бердянську (з 2018 р. — військово-морська база «Схід»).

На Азовському морі вже перебували катери морської охорони Державної пркордонної служби України, які у 2014 р. вдалось вивести з Криму. Однак перші кораблі ВМС з’явились тут лише у вересні 2018 р.

— І що цьому передувало?

— 6 вересня 2018 р. Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про посилення військово-морської присутності в Азовському морі, створення там корабельно-катерного угруповання ВМС ЗСУ, розбудову відповідної інфраструктури. Першими стали два катери проєкту 58155 — «Кременчук» і «Лубни» — які були перевезені в Бердянськ автомобільним транспортом і до 11 вересня 2018 р. спущені на воду.

20 вересня почався перехід з Одеси до Бердянська двох допоміжних суден. Перше з них — це пошуково-рятувальне судно «Донбас» (А500), колишня плавуча майстерня проєкту 304, побудована в Шецині ще у 1969 р.

Стареньке судно вже планувалось списати, але за нових обставин вирішили використати його як плавучу базу в Маріуполі. «Донбас» супроводжував морський буксир «Корець» (А830) проєкту 745 — трохи новіший, збудований у 1973 р.

— І тут не обійшлося без провокативних дій спецслужб і «міністерства нападу» з рф…

— Неподалік окупованого Севастополя українські кораблі почав супроводжувати патрульний корабель берегової охорони фсб рф — «Аметист» проєкту 22460, згодом до нього долучився ще один невстановлений корабель.

23 вересня, приблизно о 15:50, «Донбас» і «Корець» проминули Керченський міст. В Азовському морі їх зустріли катери «Кременчук» і «Лубни». Попри провокації з боку російських катерів, український загін 24 вересня благополучно дійшов до Маріуполя. 16 листопада 2018 р. поблизу Бердянської коси «Кременчук» вперше провів стрільби ракетним комплексом «Бар’єр». Цю операцію забезпечував буксир «Корець».

Другу пару катерів проєкту 58155 вирішили перевести на Азовське море не наземним транспортом, а морським шляхом. Шлях через відкрите море довкола окупованого Криму сам по собі був нелегким випробуванням для малих катерів, а до цього ще додалась активна збройна протидія росії.

Загін у складі катерів «Бердянськ» і «Нікополь» у супроводі рейдового буксира «Яни Капу» (1974 р.; проєкт 498) уночі з 24 на 25 листопада 2018 р. наблизився до Керченської протоки. Фарватер росіяни перегородили цивільним танкером, не даючи дозволу українському загонові на прохід в Азовське море. На світанку почались атаки — прикордонний сторожовий корабель «дон» таранив і пошкодив буксир «Яни Капу», катери були обстріляні з літака Су-30.

О 19:00 25 листопада українські кораблі почали рух у зворотному напрямку, виходячи з Керченської протоки. За півтори години, вже після виходу загону за межі 12-мильної зони, «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу» були атаковані кораблями російської берегової охорони, зазнали пошкоджень і змушені були зупинитись. Після цього їх захопили росіяни, а екіпажі (загалом 24 особи) були взяті в полон.

— Як ви, як дослідник, можете кваліфікувати такі дії росіян? Нагадайте нашим читачам, як далі розвивалися події.

— Інцидент у Керченській протоці став першим випадком військової агресії росії проти України, який вона скоїла відкрито, під своїм державним прапором, від початку війни у 2014 р. Раніше росія діяла військами без розпізнавальних знаків, і до цього дня заперечувала свою участь у війні проти України.

росіяни відбуксирували захоплені кораблі в Керч, а екіпажі ув’язнили, звинувативши у спробі незаконного перетину кордону. 7 вересня 2019 р., в рамках обміну полоненими, усі 24 моряки повернулись в Україну, а 17 листопада росія повернула «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу».

Передача відбулась в морі, поблизу маса Тарханкут (за 60 км від Одеси). Кораблі повернули у розграбованому стані, вони потребували серйозного ремонту. До лютого 2020 р. на кораблях проводили слідчі дії з метою документування російської агресії і завданих нею збитків. Згодом «Бердянськ» і «Нікополь» перевели з Одеси до Миколаєва, де до осені 2020 р. відремонтували на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод».

— Що було з цими кораблями після готовності повернутися до служби?

— Після завершення ремонту обидва катери лишились на Чорному морі. Натомість на Азовське море 22 вересня 2020 р. автомобільним транспортом перевезли катери «Аккерман» і «Вишгород». Вони увійшли до складу утвореного в грудні 2019 р. дивізіону надводних кораблів (до цього кораблі ВМС України, що перебували на Азовському морі) діяли у складі тактичної групи «Тритон».

Після звершення ремонту «Бердянська» і «Нікополя», а також введення у стрій «Костополя», ВМС України мали у своєму складі сім катерів проєкту 58155. Чотири з них перебували на Азовському морі, а три — на Чорному. Катери систематично брали участь у заходах бойової підготовки, зокрема з участю флотів інших країн.

Так, наприкінці січня —— на початку лютого 2021 р. «Нікополь» та «Костопіль» разом з патрульним катером типу Island взяли участь у навчаннях PASSEX спільно з кораблями ВМС США — есмінцем Porter (DDG-78) і танкером Laramie (T-AO-203). У серпні 2021 р. всі три «чорноморські» катери — «Бердянськ», «Нікополь» і «Костопіль» — разом з десантним катером «Сватове» (L434) — здійснили похід річкою Дніпро в район Києва. Тут катери взяли участь у навчаннях, а також річковому параді 24 серпня на честь Дня Незалежності України. Після цього катери повернулись до Одеси.

— А як склалася їхня доля після початку широкомасштабного ворожого вторгнення?

— Початок російського широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. призвів до загибелі українських кораблів на Азовському морі. Вже 1 березня росіяни окупували Бердянськ, де до їхніх рук потрапили катери «Аккерман» і «Вишгород».

Два інші катери разом з плавбазою «Донбас» перебували в Маріуполі. Внаслідок обстрілів міста катер «Лубни» затонув, а «Кременчук» зазнав серйозних пошкоджень. У квітні 2022 р. маріупольський порт був захоплений росіянами, пізніше вони підняли катер «Лубни». Його, так само, як і «Кременчук», не відновлювали.

А от «Аккерман» і «Вишгород», які були в кращому технічному стані, росіяни включили до складу свого флоту. При цьому вони замінили озброєння — замість модулів КАУ-30М, відновити які окупанти не змогли, вони встановили архаїчні 25-мм спарені артилерійські установки 2М-3М.

Важкі й габаритні, вони, безумовно, погіршили стійкість невеликих катерів, але кращого рішення росіяни не вигадали. Модулі КАУ-30М вони відправили на виставку трофейного озброєння. Фотографії катерів з новим озброєнням з’явились у серпні 2023 р.

«Аккерман» росіяни перейменували в «Разбойнік», а «Вишгород» — у «Наєзднік». Їх віднесли до класу артилерійських катерів і включили до складу 184-ї бригади кораблів охорони водного району новоросійської військово-морської бази.

— Але, наскільки я знаю, інші катери цього проєкту продовжують службу в підрозділах Сил оборони.

— Катери «Бердянськ», «Нікополь» і «Костопіль» беруть активну участь у бойових діях в прибережних акваторіях Чорного моря. Вони обороняли Очаків, підтримували вогнем українські підрозділи, проводили евакуацію рейдових груп.

Однак подробиць про конкретні приклади їхньої участі в бойових діях опубліковано дуже мало. Відомо, що наприкінці 2022 р. вогнем одного із цих катерів був збитий БПЛА Mohajer-6 (іранського виробництва). «Нікополь» у листопаді 2022 р. був пошкоджений російським ударним дроном «Ланцет».

Останній, восьмий катер проєкту 58155 — «Буча» (Р181) — у травні 2023 р. увійшов до складу 26-го окремого дивізіону річкових катерів як флагман Річкової флотилії. 7 липня того ж року катер вийшов на перше бойове чергування на Дніпро. Головним його завданням є участь у відбитті російських повітряних атак на Київ.

— І наприкінці нашої розмови, пане професоре, давайте більш детально ознайомимо наших читачів з тактико-технічними даними цих унікальних плавзасобів.

— Корпус і надбудова катера проєкту 58155 — сталеві, зварні. Особливості форм корпусу та нахил бортів роблять катери малопомітними на радарах, а фарбування — в оптичному діапазоні. Бронюванням захищені ходовий місток, моторний відсік та озброєння.

Силова установка — двовальна дизельна. На катері встановлені ті ж двигуни, що й на катерах проєкту 58150 — Caterpillar C18 потужністю по 847 кВт. Через збільшення розмірів «Гюрзи-М», як порівняти з «Гюрзою», максимальна швидкість зменшилась — вона становить лише 25 вузлів.

До того ж на перших двох катерах виникли проблеми з досягненням навіть цього показника, тож у конструкцію наступних довелось внести зміни: замінити гребні гвинти і переробити лінію валів. Виробництво електроенергії забезпечують два дизельні генератори Caterpillar C2.2 потужністю по 22,5 кВт.

Радіоелектронне обладнання. Катер проєкту 58155 обладнаний двокоординатною РЛС виявлення надводних і повітряних цілей «Дельта-М», створеною НДІ «Квант-Радіолокація». Радар працює в діапазоні Х і забезпечує виявлення повітряних цілей на відстані 30–35 км.

Крім того, встановлена оптико-електронна система керування вогнем корабельних артилерійських установок «Сармат» (створена НДІ «Квант»). Остання включає телевізійну і тепловізійну камери. Вона забезпечує захоплення на автосупровід літаків на дистанції 12 км (для телевізійної камери) і 10 км (для тепловізора).

Катери планувалось обладнати системою постановки пасивних перешкод німецького виробництва, але через складнощі в закупівлі такого обладнання від них відмовились.

Для катерів розробили українську систему постановки пасивних перешкод УППП-20, яка встановлювалась починаючи з другої серії. Вона веде вогонь мультиспектральними димовими гранатами калібру 50 мм і має три 15-зарядних блоки, встановлених на даху надбудови. Спрацювання системи відбувається після надходження сигналу від зовнішніх датчиків на пульт керування, при цьому система розпізнає загрозу та здійснює постріл мультиспектральними димовими снарядами в бік загрози.

Для захисту від підводних диверсантів під час стоянки катери планувалось обладнати українською гідроакустичною станцією «Тронка». Однак її випробування дали негативний результат. Натомість обрали протидиверсійну гідроакустичну станцію Cerberus Mod 2 виробництва німецької компанії Atlas Elektronik. Така станція здатна виявляти водолаза на відстані до 700 м і глибині від 2 до 50 м. ГАС Cerberus Mod 2 встановили на катер «Костопіль», чи обладнані нею інші катери — невідомо.

— А що можна сказати про озброєння катерів?

— Катер проєкту 58155 обладнаний двома дистанційно керованими бойовими модулями БМ-5М.01 «Катран-М» (відомий також як КАУ-30М). Створений цей модуль на основі «сухопутного» модуля БМ-3 «Штурм», який був спроєктований конструкторським бюро імені О. Морозова і встановлювався на бронетранспортерах БТР-3Е. Виробництво КАУ-30М здійснює Державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод».

Основне озброєння модуля — 30-мм автоматична гармата ЗТМ-1 з боєкомплектом 300 снарядів; система подачі боєприпасів дозволяє використовувати два типи снарядів (дві стрічки по 150 снарядів). Її доповнюють 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 (29 гранат) і 7,62-мм кулемет КТ-7,62 (400 набоїв). Крім того, з правого боку модуля встановлена пускова установка для двох протитанкових керованих ракет Р-2В комплексу «Бар’єр» (максимальна дальність пуску 7500 м, лазерна система наведення).

Модуль забезпечує горизонтальний кут наведення 360°, а вертикальний — від −16 до +60°. Система управління вогнем, встановлена на КАУ-30М, включає телевізійну і тепловізійну камери (дальність дії до 10 км) і лазерний віддалемір (дальність дії 8 км). Доповненням до основного озброєння є пускова установка ПЗРК з певним запасом ракет. Крім того, катер проєкту 58155 пристосований для постановки морських мін.

На мою думку, суттєвим недоліком комплексу озброєння катера є слабкість протикорабельної складової — комплекс «Бар’єр» має вкрай обмежену ефективність бойової роботи в морських умовах. Тому в жовтні 2021 р., в контексті укладення широкої угоди з Великою Британією щодо розбудови ВМС України, оголосили намір озброїти катери проєкту 58155 британськими ракетами Brimstone. Однак до початку широкомасштабного російського вторгнення цей намір реалізувати не встигли.

У липні 2019 р. презентували безпілотний авіаційний комплекс F-2M (розробки ТОВ «Безпілотні системи»), призначений для використання з катерів проєкту 58155. БПЛА літакового типу важить 18 кг і має радіус польоту до 80 км. Він запускається з катапульти, а посадка здійснюється за допомогою парашута. Комплекс F-2M проходив державні випробування, однак про практичне застосування його на катерах проєкту 58155 жодної інформації не публікувалось.

Повна водотоннажність — 54 t. розміри (довжина x ширина x осадка) — 23,0×4,8×1,0 м. Озброєння — 2 бойові модулі KAУ-30M (в кожному — 30-мм автоматична гармата, 30-мм автоматичний кулемет, 2 ПУ ПТРК «Бар’єр»); ПЗРК «Ігла»; опціонально — міни. Силова установка — 2 дизельні двигуни потужністю по 1150 к.с. Максимальна швидкість — 25 вузлів. Дальність ходу — 900 миль (зі швидкістю 12 вузлів). Екіпаж — 5 осіб. Автономність — 5 діб.