Андрій Ковальський – ексклюзивне інтерв’ю ведучого ICTV

Сьогодні День народження у ведучого національного марафону та програми Факти на ICTV Андрія Ковальського. Напередодні ми поговорили з телеведучим про роботу з новинами у час війни, про терапію радощами з дітьми, про самопочуття і зміни в житті.  

– Які зміни відчули за цей рік? 

– Як і для багатьох українців, цей рік змінився тим, що дні стають схожими один на одний. Ми намагаємося призвичаїтися до якогось ритму життя, сподіваємося на перемогу, та в монотонних днях, сповнених очікувань і переживань, починаємо втрачати сенси. В країні війна, люди переповнені моральним і духовним виснаженням. Думаю, зараз усі ми не можемо радіти повноцінному життю. Ми нівелюємо усіма приводами для радощів – подекуди тому, що не дозволяємо собі радіти, бо такий час в країні, а подекуди й від того, що дійсно на це немає сил. Та тільки радість від життя в моменті й може зцілити нас і зробити сильнішими. 

Відчуття постійного тиску, тягаря і, до всього, нагнітання новин російської пропаганди — все це нас робить слабшими. Скажу так, радощів за останні два роки стало набагато менше. Вони буквально епізодичні – здобутки дитини, новина про звільнених полонених, ніч без повітряної тривоги. Та моя порада для всіх – не давайте комусь забирати у вас життя зараз. 

– Ви працюєте весь час з новинами та буквально пропускаєте через себе все. Це впливає на самопочуття? 

– Для мене робота – віддушина. Коли працюєш, маєш можливість переключитися. Коли ти не в одному потоці – це розвантажує. Тому я розцінюю роботу як психологічну реабілітацію, як би це дивно не звучало.  

– Робота у марафоні – постійний потік новин. Наскільки складно працювати з новинами зараз? 

– Дійсно, зараз багато новин, які страшать. Ми одні з перших дізнаємося багато новин, але наше завдання — фільтрувати їх. Ми подаємо їх глядачам, тільки коли все перевіримо. Ми не женемося за сенсаціями. Подекуди можемо подати інформацію не першими, а коли перевіримо її повно, з усіх боків, посилаючись тільки на офіційні джерела.

Зараз, у воєнний час, це надважливо – навіть більше, ніж оперативність. Зараз бачимо, коли навіть народні депутати викидають швидко інформацію, її підхоплюють інші медіа, а потім через неправдивість даних видаляють зі словами вибачення, мовляв, неточність вийшла. Наш ворог користується цим і маніпулює інформацією. Тому ми у Фактах працюємо, як лікарі, під гаслом Не нашкодь.

– Все ж зараз час, коли марафон, як і, власне, телебачення, конкурує з нетрадиційними медіа, зокрема новинами у соцмережах.

– Так, є конкуренція між традиційним поданням новин на телебаченні – а зараз це мовлення в режимі марафону – та новинами у диджиталі. Ширяться чутки, що марафон навіть програє онлайн-новинам. Та це мінус позиція за кількістю переглядів, та не за якістю інформації.

Телеграм-канали дають швидку коротку інформацію. А коли люди хочуть почути повну інформацію, вони йдуть дивитися марафон. До нас приходять усі головні спікери сьогодення, ми продукуємо головні меседжі, ми пояснюємо усі аспекти часу. Диджитал-майданчики беруть із наших розмов новини і видають за свої, навіть не посилаючись на джерело. Тому, вважаю, зараз основна місія — не гнатися за рейтингами, а насичувати інформаційний простір інформацією. Тому нехай усі диджитальні ЗМІ беруть інформацію, нехай поширюють правду, нехай беруть у нас, аніж на пропагандистських сайтах. 

– У вас вдома звучить марафон? 

– У мене тесть постійно дивиться марафон. Вдома ж я намагаюся побути в тиші. 

– Коли є маленькі діти, вдається? 

– Ми разом проводимо час за іграми. У мого сина за два тижні до мого був день народження, йому надарували купу конструкторів. Тепер ми всією сімʼєю граємо. Я як старшенький в сімʼї граюся лего (сміється).

Фото: Андрій Ковальський

– Як на дітей вплинула війна? 

– Моє завдання як батька — максимально убезпечити дітей, щоб вони не бачили всього жахіття. Та реалії, на жаль, торкнулися кожного. Від початку великої війни ми залишалися в Києві. Ми майже 50 днів прожили в паркінгу. На щастя, в мене тоді був електрокар і діти грілися в салоні. Дизельне авто не може працювати у паркінгу, елетричне ж працювало цілодобово. 

Донька з сином розуміють, що таке тривога, коли є сигнал, вони йдуть в укриття. Але все це у нас в ігровій формі, щоб діти не лякалися. Не потрібно обманювати дітей – у нас в сімʼї ми пояснюємо, хто такий Путін, що росіяни – це вороги. Відчувається підвищена нервозність і роздратованість дітей. Хоч і намагаємося убезпечити їх від страшних новин, вони щось чують в школі, між собою говорять, чують тривоги – і це накладає відбиток. Тому щоб компенсувати цей негатив, не жаліємо для них радощів, любові і уваги. Це головне, що можуть дати батьки дітям. 

– Яке бажання загадали б собі на наступний день народження в майбутньому?

– На момент, коли в Києві буде холодно і по-осінньому мокро – не памʼятаю іншої погоди на свій день народження – хотів би усією сімʼєю грітися біля моря в теплих краях, а вдома щоб панував мир.