Автозапчастини магазин AvtoBot м.Ніжин Автозапчастини магазин AvtoBot м.Ніжин
Україна і світ

Акції, протести і репресії – чи можливий Майдан у Росії і Білорусі

Цього року Росія і Білорусь зіткнулися з масовими протестами через дії влади. У Білорусі вони розпочалися через відмову у реєстрації потенційного суперника президента Олександра Лукашенка на виборах Віктора Бабаріко.

У Росії ж на акції протесту вийшли після арешту губернатора Хабаровського краю Сергія Фургала, якого звинувачують в організації вбивств бізнесменів та замаху на вбивство.

Нині мітинги тривають в обох країнах, однак влада робить все, щоб їх “загасити”.

Факти ICTV розповідають, чому зросла протестна активність в РФ і Білорусі і чи вдасться щось змінити громадянам.

Спалах протестів

2020 рік може стати досить цікавим в історії Росії і Білорусі. І справа не лише в тому, що в обох країнах почалися протести на політичному тлі. Раніше б на подібні вибрики влади, найімовірніше, не було б такої реакції.

В РФ посадки неугодних губернаторів не є чимось новим. Подібне відбувається протягом кількох останніх років, і хоча точно були ті, кого обурювали такі дії правоохоронців, до масових протестів справа не доходила.

Серед жертв режиму можна назвати Олександра Хорошавіна, Олександра Соловйова, Микити Білих, Павла Конькова. Однак саме Фургал став для росіян символом протистояння федеральній владі.

Чи справді губернатор Хабаровського краю був великим опозиціонером, сказати важко. Але в нього є певні досягнення, за які жителі його поважали.

Серед них: скорочення апарату чиновників краю, відмова від неефективних державних закупівель, заборона відрядження чиновників бізнес-класом за бюджетні кошти, скорочення власної зарплати.

Протести розпочалися в Хабаровську незадовго після затримання Фургала. Вже с перших днів їхній масштаб вражав. За інформацією місцевих ЗМІ, на протестах 11 липня зібралося близько 40 тис. людей.

Кілька тижнів потому протести й досі тривають і поширилися на інші міста Росії.

У Білорусі ж на акцію протесту вийшли після відмови у реєстрації на виборах президента країни кількох кандидатів. Зокрема, Віктора Бабаріко, який вважався основним конкурентом чинного глави держави.

Протести тривають з 29 травня і досі. Нового спалаху вони набули після арешту Віктора та Едуарда Бабаріко. Тоді близько 3 тис. людей створили живий ланцюг у Мінську, загальна довжина якого перевищила 3 км.

Люди плескали в долоні і вигукували такі лозунги як Випускай та Йди. Ще один великий мітинг відбувся 14 липня. Незадоволені результатами реєстрації кандидатів на виборах президента вийшли на вулиці у багатьох містах країни.

Жителі Білорусі і досі намагаються домогтися проведення чесних виборів, однак поки безрезультатно.

У коментарі Фактам ICTV політолог Олексій Якубін заявив, що виникненню цих протестів сприяло кілька причин.

– Це частково пов’язано з соціально-економічними причинами. Наприклад, в Росії після санкцій, падіння цін на газ і нафту, період суспільного багатства зменшився і спостерігається скорочення соціальних видатків.

Також є нюанс, пов’язаний із коронавірусною кризою, коли після карантинних заходів збільшується протестна активність і конфліктність у суспільстві, – розповідає він.

Чи зможуть щось змінити

Всі чудово розуміють, що йдеться про протести в країнах, в яких десятки років не відбувалося жодних значущих політичних змін і лише посилювалася влада Олександра Лукашенка і Володимира Путіна.

Однак нічого вічного у цьому світі немає. Стосується це і глав Росії і Білорусі.

Та навряд чи нині росіянам чи білорусам вдасться досягти чогось значного відповідними протестами. Політолог Валерія Костюгова вважає, що Віктор Бабаріко не зареєструється на виборах президента Білорусі.

Протести ж показали, що Лукашенко не такий вічний і непохитний, яким намагається ввижатися. А тому їх намагаються загасити якнайшвидше.

– На мою думку, Лукашенко намагається запобігти фінальним акціям протесту. Хоча, мені здається, що ці мітинги неминучі, незалежно від того, хто опиниться у виборчому бюлетені і чи призиватимуть опоненти Лукашенка до протестів. На цьому етапі їх вже не зупинити, – вважає Костюгова.

Молоде покоління також не бажає жити за правилами Радянського союзу. Особливо коли немає залізної завіси, яка допомагала приховувати правду про життя в інших країнах.

– Підросло молоде покоління, що в Білорусі, що в РФ, росло і соціалізувалося за одного політичного лідера. Мені здається, що для частини цих людей є бажання новизни. Можливо навіть без певного розуміння, що вони конкретно хочуть від зміни політичної ситуації в країні, – вважає Якубін.

Протести в Хабаровську

В епоху інтернету майже не залишилося країн, які б обмежували доступ до “павутини”, що дає змогу будь-кому дізнатися про те, як живуть громадяни інших держав.

І молодь активно цим користується. Зробити так, щоб запитань більше не задавали не вийде.

– Виросло нове покоління, охопила всесвітня павутина міста і села, дізналися росіяни та білоруси як живеться в сусідніх країнах від Польщі і Фінляндії до Атлантики по обидві її сторони. І більше по-старому вони жити не хочуть. Ми – не раби – цьому вчили в школі, а тепер вони хочуть бути вільними людьми насправді, а не тільки в радянській казці про Хлопчиша-Кибальчиша, – вважає російський політолог Андрій Зубов.

Однак з тим, наскільки сильно “закручені гайки” в обох країнах, важко прогнозувати, чи призведуть масові протести до позитивних дій, чи лише до більш жорсткої відповіді влади.

– Ключові аспекти цих протестів у тому, чи готова нині влада коригувати свою лінію через протести. Система завжди характеризується тим, яким чином вона реагує на свої помилки. А протест – показник того, що традиційні канали комунікації, які є в політиці, не зовсім працюють, – каже Якубін.

Реакція влади на протести

Звичайно ж масові акції протестів в РФ і Білорусі не залишилися без уваги правоохоронців і перших осіб держав. Затримання відбувалися в обох країнах.

Так, частину з них дійсно затримали через напад на правоохоронців, але були й ті, хто опинився не в тому місці, не в той час.

– Хлопці повинні розуміти, що вони в своєму будинку і нікому не дозволено їх копати ногами. Ні в якому разі на провокації не йти, але не ображати хлопців. А то ми скоро дострибаємося, панькатимемося, як в дитячому садку, – заявив Лукашенко, коментуючи дії протестувальників під час одного з мітингів.

Не перестає з’являтися інформація про залякування опонентів Лукашенка. І це не дивно, адже одні “опитування” пророкують йому перемогу з рейтингом близько 70%, а інші показують, що чинний президент набирає близько 3% голосів.

Двоє кандидатів навіть вийшли з президентської гонки. А Світлана Тіхановська, яку називають головною суперницею чинного глави держави, заявила, що їй довелося вивезти дітей з Білорусі через погрози. А її чоловіка арештували.

У Росії ситуація не набагато краща. І досі про протести в Хабаровську майже не говорять на федеральних каналах, а якщо і згадують, то лише для того, щоб спробувати очорнити Фургала.

Затримання активістів також не стали чимось новим для Росії. Однак найбільшого розголосу набирали напади на журналістів, які намагалися висвітлювати події у Хабаровську.

Але люди сподіваються, що їм вдасться достукатися до влади і щось змінити, адже подібні випадки вже були.

Згадаємо 2017 рік, коли у Білорусі почалися так звані Марші недармоїдів, приводом для яких став Декрет № 3 Про попередження соціального утриманства.

Фактично він зобов’язував всіх людей, які проживають на території Білорусі сплатити збір до 20 лютого 2017 року. За несплату передбачався штраф або адміністративний арешт з обов’язковим залученням до громадських робіт.

Спочатку влада відреагувала на протести масовими затриманнями, але через кілька тижнів Лукашенко заявив про припинення дії Декрету № 3 на один рік, однак повністю його не скасував. І хоча би це стало певною перемогою для білорусів.

А в Росії масові протести зазвичай ні до чого не призводили. Наприклад, масові акції 2011-2013 років, які були пов’язані з виборами у Державну думу та голосуванням за президента РФ.

Тоді росіяни не домоглися виконання жодної вимоги.

У 2019 році протести в Москві, викликані порушеннями під час реєстрації кандидатів на виборах в Міськдуму. Всі вимоги протестувальників не виконали, але їм вдалося домогтися:

  • допущення деяких незалежних кандидатів до участі у виборах;
  • збільшення представництва опозиції у Міській думі Москви;
  • часткового припинення кримінальної справи про масові заворушення щодо деяких фігурантів.

Якубін вважає, що нині у Росії є більше простору для припинення протестів, аніж у Білорусі.

– Лукашенко більше 20 років перебуває на посаді президента. Багато чого залежить від того, як він реагуватиме на заклики суспільства… Чи це буде справді проведення демократичних виборів, щоб показати свою прозорість, чи це буде використання виключно силових засобів.

У нього вже був певний досвід у тому, як гасити протести. Але нині вони більш масові, ніж це було на початку 2010-х років, – розповідає політолог.

Але не варто очікувати того, що протести затягуватимуть. Щонайменше жителі Білорусі навряд чи хотіли б тривалого протистояння з владою.

Однак градус напруження в РФ і Білорусі невпинно зростатиме, якщо влада не усвідомить свої помилки і не почне їх виправляти.

А тоді спроби знайти порозуміння з протестувальниками будуть марні і знадобляться кардинальні зміни у житті країн.

Владислав Бомбела

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook

 

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV