Україна і світ

Аби не знадобилося 10 років. Юний інженер робить металошукачі для розмінування України

Будівельні матеріали м.Ніжин

На Київщині на допомогу саперам прийшли волонтери. Інженер Роман Коваль із Ірпеня за кілька місяців виготовив та передав піротехнічному підрозділу понад 60 металодетекторів. З їхньою допомогою вже розмінована значна частина Бучанського району. Варто зазначити, що за найоптимістичнішими розрахунками ДСНС, після нашої перемоги для розмінування України потрібно буде щонайменше десять років.

28-річний інженер свій перший металошукач зробив іще студентом – у 2013-му, до початку війни з Росією. Хлопець, що згодом закінчив факультет інформатики Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, розповідає: спершу це було хобі та зацікавлення пройти весь цикл виробництва – від виготовлення друкованої плати до готового металошукача.

– Це круто, круто щось робити своїми руками. Що ось воно, з якихось безформних деталей, перетворюється на пристрій, який працює.

Свій перший металошукач я спаяв ще студентом, в гуртожитку. Використав підручні матеріали.  Зробив для себе такий прилад, вийшов на город батьків і знайшов срібну монету – велику таку, здорову. І все: я загорівся тоді цим, почав робити все складніші та складніші прилади, – згадує Роман Коваль.

Першим клієнтом був однокласник: він попросив Романа зробити йому металошукач для пошуку брухту. Це теж був досить простий прилад, але вже з іншими параметрами. Роману сподобалася ідея виготовляти металодетектори на замовлення. Посприяла цьому і студентська практика на підприємстві електроніки, яку він проходив.

Depositphotos

До початку війни у 2014 році Роман на замовлення виготовив десяток металодетекторів для людей з різних областей України і Криму.

Коли ж у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Роман на місяць виїхав з Ірпеня, а після звільнення міста одразу ж туди повернувся. Згадує, що на початку квітня на блокпості у Стоянці його не пропустили, але він побачив роботу саперів ДСНС.

– Буквально біля моєї машини збоку він знайшов чи то протитанкову міну, чи якийсь боєприпас, і так спокійно це все переносив до спецавтомобіля. І я думаю: ого, тут роботи, мабуть, на десятки років, – ділиться інженер.

Наприкінці квітня почав налагоджувати виробництво. Зробив перші три прилади і привіз їх піротехнічній частині ДСНС. Піротехнікам металошукачі сподобалися. Тож Роман почав працювати над тим, щоб забезпечити цей підрозділ на 100%. Допомогли друзі, з якими разом навчалися в КПІ.

– Перших 20-30 приладів ми зробили просто, ну, майже за собівартістю, за копійки. Зараз же ціни сильно виросли на напівпровідники, на різне комплектування, тому вартість постійно росте.

Збирати кошти – не така проста робота, як здається. Зібрати кошти на десяток металошукачів – важче, ніж зробити самі ці десять металошукачів. Дуже великий вклад моїх одногрупників, з якими я колись навчався в університеті. Це, я вам скажу, десь 85% від тих коштів, які нам вдалося зібрати, – констатує Коваль.

Інженер-волонтер збирав гроші і через соцмережі. В такий спосіб вдалося виготовити і передати піротехнікам ДСНС 60 металошукачів.

Нині чоловік бачить вихід у співпраці з волонтерами та благодійними фондами. Так, уже має замовлення від одного на виготовлення десяти металошукачів для прикордонників.

– У людей зараз таке відчуття, що це не на часі просто. Тобто, зараз все йде на фронт для засобів ураження, коптери – тому що це очі артилерії. А міношукачі – напевне, люди вважають, що це зараз не так актуально, як коптери чи там якісь інші прилади, – каже він.

Чим більше металодетекторів буде у наших піротехніків – тим швидше вони розмінують вже звільнені території України. Звісно, що на всі території знадобиться дуже багато часу. Але першочергово, переконаний Роман Коваль, потрібно пройти дороги до трансформаторів, до газорозподільних станцій, до обірваних ліній електропередачі. І все це спочатку проходять працівники вибухо-технічної служби ДСНС та різні військові сапери.

– У них, наприклад, там на 60 людей забезпечення приладами – шість одиниць. А тепер у підрозділі 60 працівників, і вже є 60 детекторів. Я не кажу, що вони там всі беруть у дві руки і водночас проходять, але це значно пришвидшує самі роботи з відновлення територій. Це значно спрощує їм роботу. Ці люди банально не так втомлюються, коли у них є такий інструмент. І вдесятьох піротехніки можуть перевірити поле за пів дня, а один працював би там щонайменше тиждень. Це все швидкість, це все час, і людський ресурс, – додає Коваль.

Першими оцінили переваги міношукачів, виготовлених в Ірпені, сапери частини піротехнічних робіт ГУ ДСНС України в Луганській області. Після повномасштабного російського вторгнення вони встигли евакуюватися із Луганщини і вже п’ятий місяць розміновують Київщину. Начальник частини піротехнічних робіт ГУ ДСНС України в Луганській області Роман Шутило задоволений такими якісними металошукачами.

– Вони простенькі, легенькі, але чудові. От таким детектором ми виявили на цьому полі вже три протитанкові міни. Оскільки у нас у країні йде війна, держава поки що не може нас забезпечити, також і західні партнери не можуть нас забезпечити повністю обладнанням. То якраз от Роман Коваль і допомагає нам з детекторами, і для роботи це дуже необхідна річ. Сапер – сліпий без детектора.

Він нічим не поступається німецьким детекторам. Нічим. Він легенький і компактний. Бачите: у ньому штанга і нічого складного, але сама “катушечка” – вона мощна. І от за допомогою такого детектора йде розмінування Київської області. І надалі ці детектори, я думаю, сподіваюсь, що підуть розміновувати Україну, – вважає Шутило.

В ідеальних умовах – коли є замовлення, гроші і все необхідне комплектування – можна за місяць зробити 100 однотипних міношукачів. Металошукачі, якими працюють піротехніки на Київщині, налаштовані на виявлення боєприпасів, більших за підривач для гранати. Насамперед на протитанкові чи протипіхотні міни. Маленькі металеві дробинки і уламки від снарядів вони не повинні бачити. Роман супроводжує свої вироби, і якщо потрібно, проводить технічне обслуговування та ремонт.

–  Зараз вже комплектується кожен прилад рюкзаком для транспортування, своїм індивідуальним зарядним пристроєм, ємним акумулятором, запасним акумулятором. І все це я до того ж паралельно беру на обслуговування.

Тобто кожен прилад, який я віддав підрозділу, наприклад ДСНС, кожен прилад вони мені можуть привезти: я його безкоштовно буду ремонтувати, незалежно, чи це пройде рік, чи два, – каже Коваль.

І ще одна перевага міношукачів Романа Коваля – вони майже на 100% виготовлені в Україні. Із усього комплектування лише плати, частина пластику і фарба імпортні. Труба вироблена у Броварах, провід – у Рівному, корпус – в Кам’янському, штанга – в Полтаві, другий корпус – в Хмельницьку.

А от росіяни, які ще десять років тому теж починали такі розробки і придумали плату, так і залишилися на тому ж рівні.

– І за ці десять років ми в Україні змогли налагодити виробництво штанг, корпусів, корпусів для датчиків, різних кабелів тощо. Повністю налагодили всі процеси виробництва по деталях або в комплексі. А в Росії досі на якихось трубах каналізаційних, водопровідних збирають якісь там вироби свої, – додає Коваль.

Щоб і далі допомагати нашим піротехнікам, Роман Коваль почав збирати гроші на картку Монобанку. Усі охочі теж можуть долучитися до розмінування нашої держави – переходьте за посиланням.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-08-05 20:16:08

Магазин Автозапчастин м.Ніжин