«Я ніколи не бачив стільки мертвих дітей»: поліцейські про участь у пошуково-рятувальній операції у Прилуках

20-річна Софія кілька годин провела під завалами будинку у Прилуках поряд зі своїм мертвим півторарічним сином та пораненим чоловіком. Сім’ю у п’ятиповерхівці, в яку влучила російська ракета 7 жовтня, знайшов поліцейський Прилуцького райвідділу Богдан Жуков. За словами правоохоронця, він майже дві години був поруч із людьми, поки їх діставали з-під завалів. Це була сім’я переселенців з Ізюма, які нещодавно переїхали на Чернігівщину, бо на Харківщині росіяни зруйнували їхній будинок. Знімальна група Суспільного поспілкувалася з поліцейськими, які брали участь у рятувально-пошуковій операції у Прилуках.

«Софія просила, щоб я від неї не відходив, вона часто втрачала свідомість»

Поліцейський Богдан Жуков пригадує, як знайшов під завалами п’ятиповерхівки, в яку поцілила російська ракета, подружжя з півторарічною дитиною. 

«Софія дуже довго мене тримала за руку, я з ними пробув майже дві години. Вона просила, щоб я від неї не відходив, вона часто втрачала свідомість. Сергія часто засипало камінням, він не міг самостійно дихати. Я намагався їх врятувати».

Богдан каже: щоб Сергій міг дихати, періодично прибирав з його обличчя каміння та пісок, які сипалися під час розбору завалів. 

«Ті дві години, які я з ними пробув, то була наче вічність. Я наче був з ними завжди знайомий. Я не знав, що говорити… Говорив усе: що ми зустрінемося, що підемо до мене в гості, хоча я вже розумів, що дитини немає, і Софія вже це розуміла, але ми все одно про неї говорили. Я не знав, як їх відволікати. Я плакав із Софією разом… (витирає сльози). Ми їх витягнули живими, як я і обіцяв, але, наскільки мені відомо, Сергій також учора загинув, уже у лікарні. Я сподіваюсь, Софія жива. Вони не прилучани, вони тиждень тому приїхали з Ізюма, щоб врятувати свою дитину від війни… І дитина загинула тут, у мирних Прилуках, як ми думали».

Родина переїхала на Чернігівщину після того, як РФ зруйнувала їхній будинок на Харківщині. Загиблому Сергію Лєвічєву було 18, а його сину Олексію півтора роки.

«Надавати медичну допомогу — це одне вміння, а надавати психологічну допомогу, коли мати розуміє, що поруч лежить її мертва дитина — це зовсім інша річ. Є процес професійної деформації, але я не був до цього готовий. Я ніколи не бачив стільки мертвих дітей за один день в одному місці. Безневинно вбитих дітей», — каже Богдан Жуков.

«Найбільше загиблих було на верхніх поверхах будинку»

Колега Богдана Олександр Пащенко розповів, що того дня допоміг винести зі зруйнованої частини будинку тіла двох дітей. 

 «Маленьку дівчинку півтора роки виносили з п’ятого поверху. І поруч також була дитина».

13-річну дівчинку поліцейські з рятувальниками знайшли мертвою у власному ліжку. 

«Вона була на третьому поверсі. Так, в ліжку. Працівники ДСНС виконали гарну роботу, деблокували її з ліжечка, вона була під завалами. Дістали і передали, і ми вже знесли на вулицю», — каже Пащенко.

Олександр Пащенко розповів, що найбільше загиблих було на верхніх поверхах будинку. 

«Робота, яку виконували, — деблокувати і дістатися до всіх під завалами, до квартир, які були на четвертому, п’ятому та третьому поверхах».

«З-під завалів ми почули голоси людей, які просили про допомогу»

Поліцейський Сергій Олексенко розповів, що близько 6:30 ранку 7 жовтня почув вибух — це був звук влучання у будинок. Вже о сьомій правоохоронець працював біля п’ятиповерхівки. 

«Це ранок, люди спали у своїх ліжках. Що можна думати? Були думки тільки про те, що потрібно швидко розбирати завали та допомагати людям. Одразу побігли по під’їздах, по поверхах, запитували, чи є хто: “Люди, відгукніться! Кому потрібна допомога?”».

Зі слів Сергія Олексенка, спочатку завали розгрібали руками, бо не було потрібної техніки.

«З-під завалів ми почули голоси людей, які просили про допомогу (каже зі сльозами на очах). Потрібно допомагати людям. Тут інших варіантів немає. Сам батько, тут діти. У нас на той момент не було техніки, ми все гребли руками. Це вже згодом люди принесли лопати. А так всі цивільні, поліція, ДСНС — це все руками перебирали. По роботі зі смертю стикаєшся часто, але до такого ніколи не звикнеш. Коли дістають дитину та будь-яку людину, це максимально неприємно. Найважче було сприйняти те, що у людей обірвалося життя. Вони спокійно спали, у них були якісь плани. Хтось щось планував: йти у школу, в садочок, магазин. А тут одна ворожа ракета, удар — у всіх все обірвалося: життя, сім’ї», — Сергій Олексенко.

«Найскладніше, коли під завалами є люди, і ми їм нічим не можемо допомогти»

Поліцейський Денис Михайліченко каже: тоді хотілося робити все якомога швидше. 

«Найскладніше, напевно, розуміти те, що там перебувають люди, які ще живі — і ми їм не можемо нічим допомогти, і вони собі нічим не можуть допомогти. В них паніка, стрес — а ми швидко все не можемо і одразу всім допомогти ми теж не можемо. Тут діти бігали, гуляли і майданчики були, і вже нічого немає. Просто руїна, все що залишилося від цього місця».

Що відомо про ракетну атаку по Прилуках

Російські війська зранку 7 жовтня атакували Прилуки ракетами, одна з них влучила у п’ятиповерховий будинок в одному з мікрорайонів міста. Зранку 8 жовтня рятувальники завершили пошуково-рятувальну операцію у зруйнованій унаслідок ракетної атаки РФ п’ятиповерхівці. Станом на ранок 8 жовтня, кількість загиблих у Прилуках зросла до 22 людей, серед них — п’ятеро дітей. Ще 54 людини травмовані, зокрема, семеро дітей. Про це повідомили в ДСНС України. За інформацією Чернігівської обласної прокуратури, одна людина померла у лікарні.

У Прилуках 7, 8 та 9 жовтня оголосили Днями жалоби за загиблими. 

За словами начальника Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса, росіяни вдарили по Прилуках шістьма крилатими ракетами, попередньо Х-101.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.