Військові ТЦК ще не приїхали, а село вже знає: вирок адміністраторці Telegram-групи на Прикарпатті
Поки одні військовослужбовці тримають позиції на фронті, інші мають забезпечити, щоб у підрозділи приходило поповнення.
Це менш помітна частина війни. Але без неї не буде кому тримати позиції, керувати дронами, ремонтувати техніку, евакуйовувати поранених і замінювати тих, хто місяцями виконує бойові завдання.
Саме тому навмисне перешкоджання мобілізаційним заходам — це не «допомога своїм уникнути ТЦК». В умовах великої війни наслідок такої діяльності значно ширший: вона б’є по здатності держави комплектувати військо.
Одна з таких історій завершилася вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області.
Група, яка попереджала про роботу ТЦК
За матеріалами справи № 938/1407/24, мешканка Верховинського району стала адміністраторкою загальнодоступної тематичної групи у Telegram.
Її призначенням було збирати й поширювати інформацію про місця та час проведення мобілізаційних заходів.
Адміністраторка налаштувала групу так, щоб користувачі могли самостійно надсилати текстові повідомлення, фотографії, аудіо та відео із зазначенням місця, часу й адреси, де перебували військовослужбовці відповідних підрозділів.
У такий спосіб учасники фактично отримували систему оперативного попередження про роботу ТЦК та СП.
У вироку зафіксовано, що протягом серпня — вересня 2024 року в групі з’являлися повідомлення про проведення мобілізаційних заходів у населених пунктах Білоберізької громади Верховинського району.
Причому справа стосувалася не одного випадкового повідомлення. Суд встановив систематичний характер роботи групи.
«Я лише повідомила, де ТЦК…»
Показовою є ще одна обставина справи. Не всі повідомлення публікувала сама адміністраторка. Інформацію надсилали й інші учасники групи.
Однак суд врахував її роль в організації самого механізму: вона адмініструвала ресурс, налаштувала збір повідомлень і усвідомлювала, для чого ця інформація систематично поширюється.
У вироку зазначено, що така діяльність створювала перешкоди роботі Збройних Сил та інших військових формувань і впливала на виконання мобілізаційних заходів, визначення мобілізаційного ресурсу, призов, комплектування та ведення військового обліку.
Це принципова різниця між вуличною розмовою про побачене на вулиці та створенням системи, призначення якої — допомагати іншим уникати мобілізаційних заходів.
Комплектування війська — теж оборона
У війні немає окремої «важливої» роботи на передовій і «неважливої» роботи в тилу. Боєздатність підрозділу починається задовго до того, як військовослужбовець потрапляє на позицію.
Людину потрібно поставити на облік, призвати, оформити, навчити, забезпечити, визначити спеціальність і направити до підрозділу. Хтось має виконувати кожну ланку цього процесу.
Потреба війська в людях при цьому нікуди не зникає від того, що суспільству неприємно про неї говорити.
Якщо підрозділу потрібне поповнення, є лише два базові варіанти: воно приходить — або навантаження продовжують нести ті, хто вже воює.
Саме тому організована допомога в уникненні мобілізаційних заходів має цілком матеріальний результат. Вона ускладнює комплектування Сил оборони і, відповідно, послаблює спроможність держави вести війну.
Для противника результат вигідний незалежно від мотивів конкретного адміністратора Telegram-групи: українське військо отримує менше людей і витрачає більше ресурсу на комплектування.
П’ять років позбавлення волі
Обвинуваченій інкримінували ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Жінка повністю визнала свою вину та уклала з прокурором угоду про визнання винуватості. Вона також зобов’язалася сприяти розслідуванню та співпрацювати з прокуратурою у викритті інших осіб, які через групи в месенджерах перешкоджають законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
12 грудня 2024 року Верховинський районний суд затвердив угоду. Жінку визнали винною та призначили п’ять років позбавлення волі.
Водночас суд звільнив її від відбування покарання з випробуванням та встановив іспитовий строк тривалістю один рік і шість місяців.
Серед іншого вона зобов’язана була з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без відповідного погодження та виконувати пробаційну програму.
Телефон Redmi 12 та SIM-картки, які фігурували у справі, суд постановив конфіскувати.
Військо саме себе не укомплектує
У цій справі важливий не Telegram і навіть не конкретна адміністраторка.
Важливий причинно-наслідковий зв’язок. Україна веде велику війну. Армії потрібні люди. Людей потрібно обліковувати, готувати й направляти до підрозділів. Цю роботу мають виконувати конкретні військовослужбовці та установи.
Можна критикувати процедури, вимагати дотримання закону, фіксувати порушення і домагатися їх розслідування.
Але свідомо створювати систему, яка допомагає зривати законне комплектування війська, — це вже інша — підривна діяльність і робота на ворога.
Бо коли український підрозділ не отримує необхідного поповнення, ціну за це зрештою платять ті, хто вже перебуває у строю.
А противник отримує саме той результат, якого прагне: слабше українське військо.
