«Мамо, я тебе завжди підтримую»: як жінка із цивільного життя стала «очима та вухами» розвідки
У війську вона починала кухарем, а згодом стала командиром відділення РЕР. «Майорша» розповіла, чому пішла на війну та як опанувала нову для себе професію.
Свою історію «Майорша» розповіла в ефірі «Єдині новини».
До повномасштабного вторгнення у «Майорші» було налагоджене життя — родина, діти, робота та впевненість у завтрашньому дні.
Але з початком великої війни вона вирішила стати на захист країни. Нині вона командує відділенням роти радіоелектронної розвідки 131-го окремого розвідувального батальйону імені Євгена Коновальця.
«До повномасштабного вторгнення життя в нас було все налагоджене і ми знали, що в нас буде в завтрашньому дні. Але так сталося, що якби ми не пішли, не захистили нашу Україну, в нас би не було завтрашнього дня», — розповіла військова.
За її словами, вона не могла залишатися осторонь. Рішення піти на службу жінка пояснила своїм дітям.
Спочатку їм було важко це сприйняти, особливо старшим. Водночас найбільше її підтримував молодший син.
«Мамо, я тебе завжди підтримую. І завжди я за тебе буду радий», — згадує «Майорша» слова своєї дитини.
Згодом діти зрозуміли її рішення та почали пишатися матір’ю.
До війська «Майорша» прийшла не на посаду, пов’язану з розвідкою. У військкоматі їй запропонували працювати кухарем. Вона погодилася, а згодом стала начальницею їдальні.
Перехід до 131-го окремого розвідувального батальйону став для неї можливістю опанувати абсолютно нову спеціальність — радіоелектронну розвідку.
«Спочатку було важко, але завдяки командиру, який завжди нас підтримує, я опанувала цю нову професію», — розповіла військова.
Найбільше допомогли підтримка рідних та командира. Свою роботу в радіоелектронній розвідці «Майорша» пояснює просто: військові її підрозділу допомагають отримувати інформацію про те, що противник намагається приховати.
«Ми — очі та вуха, які чують і бачать те, що ворог намагається сховати від нас», — зазначила вона.
Одним із моментів, коли «Майорша» особливо відчула значення своєї роботи, стала ситуація, коли завдяки діям її відділення піхота вчасно відреагувала.
«Коли ти знаєш, що завдяки твоїй роботі, твоєму відділенню вчасно зреагувала піхота. Коли знищено ворога, коли ти чергуєш годинами без сну — це найкраща винагорода», — сказала військова.
А найбільша її особиста мрія — перемога, повернення українських військових додому та мирне життя для дітей.
«Мрію, щоб поскоріше настала перемога, всі повернулися додому до рідних і жили так, як жили раніше. І наша Україна була наша», — сказала військова.
Раніше АрміяInform розповідала історію 22-річної військової з позивним «Суєта», яка пройшла 3 кілометри під російськими FPV, щоб забрати зламаний на маршруті НРК.
