Форма і берці — хороші, але хочеться ще «Карінтію»: як військові оцінюють державне забезпечення

У війську якість спорядження перевіряється не в кабінеті й не на складі.

Її перевіряють багатогодинне чергування, марш, дощ, мороз та черговий виїзд на бойові позиції. Тому оцінити зміни в забезпеченні найкраще можуть самі військові.

Чи є покращення в забезпеченні речовим майном, спорядженням та повноцінним і смачним харчуванням за час широкомасштабної війни? Що самі військовослужбовці хотіли би змінити чи покращити?

АрміяInform розпитала про це військовослужбовців: що змінилося — і чого, на їхню думку, досі бракує.

Співрозмовники мобілізувалися вже після початку широкомасштабної війни й встигли побачити армійське забезпечення в різних умовах — від БЗВП та тилових частин до бойових відряджень.

Олександр, майор ЗСУ. Мобілізувався 24 лютого 2022 року. Спочатку — в батальйон ТрО, брав участь у бойових діях на Гостомельському напрямку, північно-західних околицях міста Києва. Далі — Донеччина. Із січня 2024 року перевівся до тилового підрозділу. Нині має відрядження в райони ведення бойових дій.

З початком повномасштабного вторгнення про якесь систематичне речове забезпечення не йшлося. Конституційний обов’язок виконували і в джинсах, і в кросівках. Видавали зброю і набої, протитанкові засоби. Системного отримання шоломів чи броні в перші дні повномасштабного не було.

Коли закінчилася активна фаза київської кампанії, квітень-травень 2022-го, до нас почали прибувати представники батальйонної і бригадної речової служби та робити заміри. Коли ми заповнили всі таблиці розмірів — приїжджало авто та видавало одяг. Тоді все це влаштовувало. Але ми не були до цього військовими і не могли в моменті порівняти якість того, що отримували. Вже зараз розумію, що літній польовий костюм турецького пошиву був не найкращої якості. Так, якщо говорити про роботу в тилу — може й ок. Тканина дуже «осідала» після прання. Тому багато побратимів купували собі самі, наприклад, ті ж самі убакси.

Коли підрозділ перекинули на схід, броня («Корсари») були по 8 кг одна плита. Якщо додати ще рюкзак, баул і зброю — багато не набігаєшся… Спина і протрузії давали про себе знати. Тепер плити вже легші, покращення є.

До шоломів взагалі зауважень немає — у нього форма закриває вуха. Це важливо.

Констатую, що під час бойових дій на Сході добре зарекомендували себе наші «Талани». То був жовтень 2022 року. Ми працювали в Серебрянському лісництві. Війна набула позиційного характеру, багато військових перебували на СП. Наставали холодні часи, і, зрозуміло, що всі «тактикульники» накупили собі брендового взуття — «соломони», «лови», «більвіль» — бо всі думали, що будуть рексами-штурмовиками. Але коли триває позиційна оборонна війна, і треба дві доби сидіти в ямці, то розумієш, що модні трекінгові черевики не дуже зручні. В них ноги мерзнуть швидше. Я ж мав звичайні коричневі «Талани» — вони не мокли, а ще якщо підкласти теплу устілку, то дві доби твої ноги в теплі й добрі запросто. Свою функцію вони виконували.

Але є і питання — чому я не можу отримати чудо-курточку «Карінтію» (усміхається). Її видають не всім. Але вона зручна. Хто знає — той знає. Я скоро вже п’ять років як служу — і не можу її отримати. Вона зручна тим, що в ній можна ходити містом і не «палитися», що ти у військовій формі. Це — ще й додатковий фактор маскування. Хотілося б і собі таку мати.

Щодо харчового забезпечення — залежить від роду і виду військ. Коли були на бойових, нам привозили продукти, якісні, і ми з них готували. Свинина, курятина, овочі — достатньо всього. Взимку були яблука, апельсини, мандарини. Пам’ятаю, як на Новий рік нам привезли великий контейнер олів’є (усміхається).

Загалом за вже майже 5 років у армії я жодного разу не бачив випадків отруєння.

Віталій, старший лейтенант ЗСУ. Мобілізувався 27 лютого 2022 року до лав 103-ї бригади ТрО. Відтоді з квітня 2022 року до 9 лютого 2026 року служив безперервно в районі проведення бойових дій.

Щодо речового. Коли формували батальйон, то видали мінімум, — якийсь базовий комплект форми, шолом, бронежилет. Перші три місяці, напевне, не видавали нічого. Решта часу — всі позиції речового видавали. Я собі докуповував берці, хоча мені видали «Талани», вони хороші.

Я був забезпеченим державним спорядженням, просто, за бажання, докуповував собі інші позиції.

З харчуванням теж проблем не було взагалі. Нам видавали все і багато.

Ми готували самі. Завжди багато м’яса — курятина, свинина. А коли не було де зберігати м’ясо, то маринували в 15-літровому відрі. Смажили шашлики — і не знали, де його подіти вже (сміється).

Так, перебої з постачанням траплялися — але це було на початку січня, так трапляється через нові контракти та нових постачальників. Але в нас завжди був запас — про це дбав начальник речової служби, тому ми цього не особливо відчували.

В один період навіть червону рибу видавали, велетенськими шматками (сміється). Смажили, запікали, юшку варили…

Через зміну місця дислокації бойового підрозділу за смачну їжу відповідала польова кухня.

Свіжі овочі та фрукти були.

Дмитро, молодший сержант ЗСУ. Мобілізувався добровільно 6 грудня 2024 року в 103-тю бригаду ТрО (підрозділ РУБпак «Чорний Стриж»). Тепер продовжує службу в тиловому підрозділі.

Я добровільно приєднався до лав Сил оборони, все сприймав і робив з ентузіазмом. Порівнювати стан справ із забезпеченням мені було ні з чим, тому мене все влаштовувало.

За період бойової роботи я не купував собі окремо речей. Все, що мені видала бригада, носив із задоволенням. Форма досі «жива», не потерта. Так, можливо, колір трішки помінявся, враховуючи те, де я лазив. Але, навіть попри це, стан її задовільний, це хороша форма.

Якщо у військового є бажання покращити спорядження — з бойових виплат можна докупити певні позиції.

Щодо плитоносок. Як людина, яка здобула бойовий досвід, скажу, що ліпше купити собі компактнішу. Бо та, яку видають, — занадто габаритна. Так, вона чудова для піхотинця, бо захищає. Але для мене, як для пілота, треба щось легше…

Єдине, на що можу поскаржитися з того, що отримав у бригаді — це бушлат і куртка. У всіх хлопців, які прийшли зі мною в бригаду і разом проходили БЗВП, у чотирьох з чотирьох варіантів рукави були перешиті.

Але сподобалася «вафелька». Так, вона хороша, класна і зручна, тепла, гріє, швидко сохне — але, на жаль, не довговічна. Швидко зношується. Рік часу — і вона починає протиратися в однакових місцях: між ніг і на колінах.

Щодо харчування — все супер. Раз на тиждень у нас прибувало забезпечення в бригаді щодо їжі: нам надсилали список наявних продуктів, і ми по ньому обирали бажані позиції. Ми отримували завжди всього і багато. Наприклад, просили шматок свинини — а отримували 60-сантиметрову вирізку.

Свіжі овочі та фрукти теж завжди були — навіть зелень: петрушка, кріп, зелена цибуля.

У бригаді я навіть печінку полюбив (усміхається). До мобілізації супи їв рідко — а в бригаді прийти на обід і не з’їсти супчику? Як це? А борщу (сміється)?

І ніколи не забуду, як на БЗВП прийшли на святкову вечерю з нагоди Нового року — а там величезні таці з олів’є, крабовим салатом, картопелька, курятина і багато всього…

Що видавали такого, що не можу собі зараз дозволити?.. Вода «Прозора» (сміється).