Від перших експонатів до сьогодення: художньому відділу Ніжинського краєзнавчого музею – 35

14 вересня Художньому відділу Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського виповнюється 35 років. За цей час він пройшов шлях від перших експозицій до сучасного виставкового простору, у якому зберігаються сотні творів мистецтва, відкриваються нові виставки та з’являються нові надходження. Змінювалися приміщення, експозиції та формати роботи, але незмінним залишалося головне – люди, які щодня зберігають мистецьку спадщину та знайомлять із нею відвідувачів. Навіть в умовах війни відділ продовжує свою роботу, організовуючи виставки, зустрічі та інші культурні події.

Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися із завідувачкою відділу Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Дариною Бережняк про те, з чого починалася його історія, як формувалася колекція, які експонати мають особливе значення та яким музей бачать у майбутньому.

Фрагмент експозиції, присвячений Марії Заньковецькій, у колишньому приміщенні відділу Художній музей

– 35 років тому в Ніжині з’явився відділ Художній музей. З чого все починалося і хто стояв біля його витоків?

– Розпочиналося все з того, що наприкінці 80-х – на початку 90-х років у Ніжинському краєзнавчому музеї мали відкритися два нові відділи: «Ніжинська поштова станція» та відділ «Історії молодіжного руху на Ніжинщині». Під них міською владою було виділено два приміщення.

Якщо для музею «Ніжинська поштова станція» вже було зібрано необхідні матеріали, то над створенням відділу «Історії молодіжного руху на Ніжинщині» ще потрібно було працювати. Поки тривала науково-дослідна робота, Україна здобула незалежність. Необхідність у музеї такого напрямку зникла, і в приміщенні за адресою вул. Батюка, 6 вирішили відкрити Художній відділ.

Роботу над створенням експозиції Художнього відділу очолила Руденко Л. М. Спільно з нею працювали Морозов О. С., Пономар О. П. та інші. А сам відділ очолила Уривалкіна (Діденко) Т. О. Разом із нею працювали Тира Н. Г., Мазур О. В. та Могилецька Н. М..

Саме завдяки їхній роботі поступово формувався той напрямок, який сьогодні ми називаємо Художнім музеєм.

– Якими були перші експонати та як формувалася колекція музею в перші роки його існування?

– У той час у фондах музею вже зберігалося чимало творів мистецтва, які не експонувалися через відсутність вільної виставкової площі. Відкриття нового відділу дало можливість показати ці роботи відвідувачам.

В експозиції були представлені роботи таких відомих митців, як Самокиш М., Шишко С., Яценко В., Мозок В. та ін. Експозиція другого залу була доповнена предметами побуту та самоварами. У третьому залі виставлялися ікони, церковні книги та предмети церковного побуту.

Таким чином, уже від самого початку Художній відділ поєднував образотворче мистецтво з предметами, які розповідали про побут, культуру та духовне життя людей.

Н. Г. Тира, завідувачка відділу в 2003–2018 роках, під час екскурсії у колишньому приміщенні відділу

– Які експонати сьогодні можна назвати справжніми перлинами музейної колекції? Чи є серед них твори з особливо цікавою історією?

– Я б не виділяла одну-єдину «перлину». Кожен предмет музейної колекції несе в собі певну цінність і свою історію. Звичайно, є більш вагомі та менш вагомі твори з мистецької чи історичної точки зору, але кожен експонат є частиною нашої колекції та нашої музейної історії.

Мені особисто найперше згадується посмертний портрет Валентини Шишко, створений її батьком – відомим художником Сергієм Шишком. Це робота, яка має не лише художню, а й особисту, емоційну історію. Саме такі твори часто особливо чіпляють відвідувачів, адже за ними стоїть доля конкретної людини.

Виставки у відділі Художній музей. Джерело: фото з фондів відділу Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського

– Як за 35 років змінювалася колекція музею? Які напрямки мистецтва сьогодні представлені найбільше?

– За 35 років колекція, звичайно, змінювалася і поповнювалася. До музейних фондів надходили твори різних авторів, які розширювали наше уявлення про українське мистецтво.

Сьогодні у фондах представлені живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, іконопис та інші мистецькі твори. Значне місце займають роботи українських художників різних періодів і напрямків. Колекція продовжує розвиватися, і для нас важливо не лише зберігати вже наявні твори, а й поповнювати фонди новими надходженнями.

– Чи були за історію музею випадки, коли вдалося знайти або отримати унікальні експонати, про які давно мріяли?

– У фондах музею зберігаються роботи митців зі світовим ім’ям: Шишка С. Ф., Самокиша М., Якимченка О., Орла П., Стратілата М., Рибака С., Кошеля О. та багатьох інших.

Кожне поповнення музейної колекції для нас важливе. Інколи це твір відомого художника, інколи – робота, яка має особливу історію або пов’язана з Ніжином та його мешканцями. Тому не завжди цінність визначається лише ім’ям автора. Важливо й те, яку історію предмет може розповісти майбутнім поколінням.

– Які виставки або події за 35 років стали для музею найбільш знаковими?

– Знову ж таки, кожна виставка, яка була, є чи буде представлена в нашому залі, по-своєму особлива. Чи то дитячі роботи, чи твори іменитих майстрів – кожна виставка має свого глядача і залишає певний слід.

За останні роки особливо розширилася географія виставок, які приїжджають до нас. Це і Харків, і Бориспіль, і навіть роботи з Ізраїлю. Для Ніжина це важливо, адже завдяки таким виставкам мешканці міста можуть знайомитися з мистецтвом різних регіонів України та інших країн, не виїжджаючи далеко за межі міста.

– Музей – це не лише експонати, а й люди. Хто найбільше вплинув на його розвиток і становлення?

– Починаючи з 1991 і по 2026 рік, це всі ті, хто стояв біля витоків його створення, директори, завідувачі, наукові співробітники, доглядачі.

Усі ті, хто поспішав кожного ранку на роботу, хто керував, монтував та відкривав виставки, заохочував митців, проводив цікаві екскурсії, спілкувався з відвідувачами. Кожен зробив свій внесок у те, щоб наш відділ був таким, яким він є сьогодні.

Музей – це, перш за все, люди. Експонати можуть зберігатися десятиліттями, але саме люди допомагають їм «говорити» з відвідувачами.

– Які історії про експонати найбільше дивують або зацікавлюють відвідувачів?

– З початком повномасштабного вторгнення найбільше людей цікавлять історії, безпосередньо пов’язані з військовими діями, долями людей і навіть тварин.

У 2025 році у відділі Художній музей проходила виставка мистецького проєкту «Український левик кобри не боїться», який отримав підтримку Українського культурного фонду, присвячена тваринам на території України, які постраждали від російської агресії. Такі виставки особливо відгукуються людям, адже вони говорять не лише про мистецтво, а й про наше сьогодення, біль, втрати та водночас про людяність.

– Як змінився музей за останні десятиліття? Яким сьогодні має бути сучасний художній музей, щоб залишатися цікавим для відвідувачів?

– Музей має йти в ногу з часом, впроваджуючи у свою діяльність новітні технології та сучасні форми роботи з відвідувачами.

Сьогодні музей – це вже не просто місце для споглядання історії чи мистецтва. Це місце для живої комунікації, роздумів, обговорень, нових відкриттів. Важливо, щоб людина, виходячи з музею, не просто побачила експонати, а винесла із собою певні думки, емоції та бажання повернутися знову.

Будівля, у якій нині розміщується відділ Художній музей 

– Як змінилася робота музею після початку повномасштабної війни? Чи вдалося зберегти та продовжити виставкову й освітню діяльність?

– Звісно, діяльність музею значно ускладнилася. Тепер потрібно ще й швидко реагувати на безпекову ситуацію, адже ми відповідаємо не лише за збереження експонатів, а насамперед за життя та безпеку наших відвідувачів.

Приємно те, що, незважаючи на майже постійні повітряні тривоги, люди йдуть до нас. Їх цікавить культурне життя міста, їм потрібні позитивні емоції, спілкування та можливість хоча б на певний час відволіктися від реалій війни.

Виставкова діяльність продовжується і є доволі активною. Кожного року ми відкриваємо близько 10 виставок. Це дозволяє підтримувати культурне життя міста навіть у таких складних умовах.

– Яким експонатом або історією музею ви б порадили почати знайомство тим, хто ніколи тут не був?

– Наразі робота відділу Художній музей ускладнюється відсутністю постійно діючої експозиції. У листопаді 2020 року музей змінив свою адресу, переїхавши у нове приміщення за адресою вул. Небесної Сотні, 11, де й наразі проводяться ремонтні роботи та дообладнуються експозиційні зали.

Тому сьогодні знайомство з музеєм можливе лише через виставкові роботи, які ми представляємо. І, мабуть, це теж цікава можливість: кожна нова виставка відкриває для відвідувача музей з іншого боку.

– Яким ви бачите відділ Художній музей Ніжина в майбутньому?

– Я бачу його як прогресивний культурний простір, де діятиме не лише постійна експозиція та відкриватимуться нові виставки, а й проходитимуть цікаві майстер-класи, лекції, зустрічі та інші просвітницькі заходи.

Це має бути місце, де кожен зможе відпочити, наповнитися новими емоціями, отримати знання та досвід. Місце живої комунікації, творчості та пізнання.

Хотілося б, щоб до нас приходили різні люди – діти, молодь, дорослі, люди старшого віку – і кожен знаходив тут щось цікаве для себе. Саме таким я бачу відділ Художній музей НКМ ім. І. Спаського в майбутньому.

35 років – це вже історія, але для музею це далеко не фінал. Художній музей продовжує змінюватися, шукати нові форми роботи та збирати навколо мистецтва людей. Тож ювілей тут радше привід озирнутися назад, аби з цікавістю дивитися вперед.

Читати ще: Від першого виробництва до сьогодення: як 100 років тому розпочалася історія «НІЖИНСІЛЬМАШу»