Один із перших, хто загинув під час повномасштабного вторгнення. Історія льотчика-винищувача МіГ-29 Романа Пасулька

22-річний льотчик-винищувач Роман Пасулька 24 лютого 2022 року разом із інструктором Володимиром Коханським піднялися у небо на МіГ-29, аби вивести з-під російського ракетного удару авіаційну техніку на Київщині. Понад два місяці родина не мала жодної звістки про сина, лише чекала на результати ДНК-експертизи, щоб поховати його вдома, у Ніжині на Чернігівщині.

Ганна Пасулька — матір загиблого льотчика. Вона показала речі свого сина — Романа. 

«Ось його кепка і його рукавиці зимові, навіть брудні — як сніг чистили, так і є. Я їх зберігаю в пакеті, щоб запах нікуди не дівся». 

«Йому б ще жити та жити. А ка*апи, відібрали не тільки мого Рому… Бідні всі матері. Я казала, вже скільки сліз ті бідні матері пролили, що вже той Путін повинен потонути у морі сліз». 

Зі слів матері, син з дитинства планував стати пілотом: займався спортом та готувався до вступу у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. 

2021-го року Роман закінчив університет та здобув кваліфікацію льотчика 3-го класу. Згодом проходив службу у 40-й бригаді тактичної авіації у місті Васильків на Київщині. 

«Мамо, каже: “Коли я піднявся в небо — все. Мамо, це хмарки, хмарки”. Я кажу: “Так, і машин немає, і велосипедистів немає, світлофори не вмикаються». Каже: «Мам, ти не розумієш, це таке відчуття»…».

Ганна Пасулька пригадує, що під час служби її син літав на винищувачі МіГ-29, але мріяв про польоти на іншому винищувачі. 

«Він казав: “Мам, я там довго не буду. Я поїду до Миколаєва, перевчуся і буду літати на Су-27”. Це була його мрія, от така мрія, як той літак, що розбили ка*апи. Так була його мрія Су-27 і все, сушечка. Я навіть вишила йому літак сама і подарувала, коли закінчив він Кожедуба».

«Пішов на службу. А квартиру у Василькові, як знімав, речі ж ми туди завозили. “Мам, я ж біля КПП ближче, якщо що, я ж перший прибіжу”. Так воно і сталося. Він прибіг перший. О пів на п’яту ранку ми нічого не можемо взагалі зрозуміти і це був  останній дзвінок. Каже: “Я в літаку, приземлюсь, передзвоню”. І більше ми його не чули і вже не почуємо».

Понад два місяці родина не мала жодної звістки про сина. 

«Ми жили в цьому пеклі. Навіть у Ніжині мені вже висловлювали співчуття, я ще нічого не знала. Я всіх посилала, як і будь-яка матір. Надія помирала останньою». 

Згодом родині повідомили, що у винищувач, у якому Роман був з інструктором, влучила російська ракета. 

«Це ж хлопці нам розказували, що вони забрали на себе вогонь, вони забрали на себе ракети. Ну, яма шість метрів на полі, зима. Їх ніхто не міг знайти. І загалом, поки їх знайшли, а що вони знайшли? Ось так в пакетику слідчий показав, я ДНК здавала. Ось оце Коханський, оце Пасулька. З якоїсь частинки ключиці заключення ДНК брали, щоб підтвердити, що я мама». 

Поховали Романа 9 травня 2022 року у Ніжині.

«Жити дуже важко, жити з цим болем. Кажуть, з часом все проходить… Тільки ще гірше стає. Я хочу, щоб скоріше закінчилася ця війна, щоб більше не гинули наші хлопці, і не плакали матері».

 Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.