Пам’яті Данила Мурашка
«Даня — уже Герой і давно ним став», — неодноразово казав командир Данила Ростислав Лазаренко ще за життя молодого льотчика-штурмовика.
Командир зовсім не перебільшував.
Кожен із 137 вильотів із бойовим застосуванням Данила Мурашка міг стати останнім.
Влітку 2023 року на сайті Президента України з’явився Указ № 422/2023, який уже офіційно задокументував героїзм молодого офіцера…
Командир Данила Ростислав Лазаренко розповів, що молодий льотчик не лише воював у режимі нон-стоп, а й поміж повітряними боями посилено вивчав англійську, аби бути в числі перших, хто поїде перенавчатися на F-16. Адже у свої 24 роки він уже чітко бачив майбутнє України та української авіації.
«Я був переконаний, що саме Даня має одним із перших сісти на F-ку, адже він був неймовірною людиною — і в сенсі бойового досвіду, і як товариш, мав завдатки командира, я вже не кажу, яким талановитим льотчиком він був. Від Данила ніколи не чув: „Не полечу, втомився, хочу додому… Ніколи… У нього на першому місці була війна“. Він воював за усіх українців, байдуже, на якому напрямку. Радив йому: „Вчи англійську мову! А все решта беру на себе!“ Відтоді він своїм коштом накупляв курсів, розмовляв, зубрив, слухав… Данька воював і водночас вчився, вдосконалювався, як ніхто…»
Ростислав Лазаренко розповів, що на початку 2022-го зовсім юний офіцер Мурашко мав мінімальний досвід. Та саме він із товаришами стали бойовим кістяком підрозділу.
«Данило із найменш підготовленого льотчика швидко виріс у найсильнішого. Я знав: якщо є можливість відпрацювати, він це зробить. Умів наперед прорахувати противника й успішно виконати атаку. Він був одним із тих, хто весь час казав: „Палич, дай злітати! Там хлопці! Нам треба допомогти!“ Навіть коли умови для виконання завдання були, м’яко кажучи, несприятливі. Завжди справлявся… Відверто кажучи, я наївно вірив, що хто-хто, а Данька виживе і дійде до перемоги. Стільки розмов у нас про це було…»
27 січня 2023-го під час бойового вильоту капітан Данило Мурашко героїчно загинув недалеко від Краматорська… «Я відвернув!». Це єдине, що встиг прокричати Даня.
«Точно знаю, що Данька б не хотів, аби ми опустили руки. Будемо й далі бити „русскій мір“ і проганяти наволоч із нашої землі! Тим, чим є…»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Фото з сайту АрміяInform
Анастасія Олехнович
