«Я теж страждаю разом з ними»: як переселенець з Донеччини сам утримує на Чернігівщині 100 кіз, 50 овець і 7 коней

Сімох коней, близько 50 овець та понад 100 кіз утримує на території чотирьох приватних домогосподарств у селі Заудайка, що на Чернігівщині, Руслан Колодяжний. Він — переселенець з Авдіївки Донецької області. Суспільному 62-річний чоловік розповів: два роки тому вимушено евакуювався із зони бойових дій. Перший рік жив з тваринами на Харківщині та зрештою переїхав на Чернігівщину. Проте поліція почала розслідування кримінального провадження за фактом жорстокого поводження з тваринами. Чому так сталося та більше про історію Руслана Колодяжного — у матеріалі.

«Вони були в значно гірших умовах. Вижили? Вижили. Я теж страждаю з ними разом»

Кози і вівці зайняли дві господарчих будівлі та подвір’я, а у будинку чоловік щодня доїть кіз. Каже: з 30 тварин має близько 30 літрів молока щодня. З нього робить сир на продаж.

«На осінь планую кіз, які мало дають молока, якось вибраковувати. Цю ситуацію треба вирішувати, бо 100 кіз — це жах! Але вони всі мої дітки. Для мене це психологічно складне питання, бо 10 років війни я з ними. Неможливо вирішити. Це як пальці: який я віддам, який мені не потрібен? Усі мені потрібні. Вони всі мої», — розповідає Руслан Колодяжний.

Четверо коней, три кобили та девʼятимісячне лоша, живуть у дворі за кількасот метрів. Ще троє жеребців, зі слів чоловіка, пасуться окремо. Каже: цієї зими двоє його коней замерзли, а ще двох він продав. 

«Коні на вулицю не виходять. Вони навіть не їдять на вулиці. Їх оводи з’їдають. Вони тільки вночі виходять. Вони були в значно гірших умовах. Вижили? Вижили. Я теж страждаю з ними разом. Буду живий – вони будуть зі мною. Які плани? Війна іде. Раніше я їх продавав в Росію. Там ця лінія дуже цінується, там спортсмени. Зараз я не знаю, як складеться ситуація. Можливо, країни помиряться, то вони будуть добре йти в Росію. Не помиряться — ну, що ж я зроблю?».

Чоловік розповідає: в Авдіївці на Донеччині мав конюшню на 40 коней та невелику ферму. Каже: внаслідок бойових дій багато його тварин загинули.

«Вони гинули в полях від розривів. Ходили пастись. Поля покинуті — вони ходили, де хотіли. Вони були вгодовані. Коли до Харкова приїхали, мені сказали: “Ого, які в тебе коні гарні, вгодовані! Честь і слава тобі, як ти так зумів?”. Я кажу: “Я не зміг, це вони самі ходили і паслись”. Вони звикли рухатись і їсти, що захочуть. Гинули паралельно».

Влітку 2024 року, розповідає чоловік, на його подвір’я прилетіла ракета «Іскандер». Тоді загинули більшість його кіз і він наважився на евакуацію.

«Вони три дні лежали і я не міг їх поховати. Мені здавалося, що вони живі лежать. Я зрозумів, що треба виїжджати, тому що почав втрачати розум».

«Ми ризикували своїм життям, щоб їх врятувати»

Спершу чоловіка з тваринами евакуювали на Харківщину. На той момент у Руслана Колодяжного залишалося 13 коней, близько 50 овець та до 20 кіз. Директорка з комунікацій громадської організації «Порятунок тварин Харків» Ярина Вінтонюк телефоном підтвердила Суспільному, що це їхні волонтери тоді провели евакуацію тварин. З її слів, процес був ризикованим та тривав у кілька етапів. 

«Це було декілька заходів, заїздів. Під час одного там була втрачена вантажна машина, в яку влучив дрон. Слава Богу, в машині нікого не було. Цих тварин врятували великими зусиллями. Ми ризикували своїм життям, щоб їх врятувати», — розповіла Ярина Вінтонюк.

Каже, через рік вони ж, на прохання чоловіка, придбали йому будинок на Чернігівщині. Та згодом, каже він, зрозумів, що тваринам тут не дуже комфортно.

«Це не та область для тваринництва, яку потрібно обирати. Це тварини південних напрямків. Тут вологість, оводи, бідні ґрунти. Що трава може з піску витягти? Біломʼязова хвороба, нестача мікроелементів. Минулого року померли 40 голів молодняка, залишився без прибутку. Продавати баранів у мене не вийшло. Як приїхав з 50, так у мене і є 50», — говорить Руслан Колодяжний.

Зі слів чоловіка, на новому місці він практично не відчуває підтримки від місцевих, бо іноді його тварини через недогляд заходять на людські городи. А минулого тижня Руслана Колодяжного побили невідомі люди.

«Цей конфлікт дуже мене засмутив, м’яко кажучи. Це жах, коли ти терпиш такі фізичні навантаження і тебе починають бити, то це можна зійти з розуму!», — жаліється чоловік.

«Це нереально — утримувати таку кількість тварин»

Зооволонтерка Олександра Левченко каже:

«Це дуже великий тягар. Це нереально утримувати таку кількість тварин. Вони самі безконтрольно плодяться. Тварини не вакциновані, не мають документів, вони ходять лісами, ходять полями і це загроза. Тварини гинуть: багато тварин загинуло цієї зими, вони гинуть під колесами машин, у ДТП, гинуть в лісі, вони безхозні й з цим треба щось робити».

Золоволонтерка приїхала до Руслана Колодяжного 21 липня. Говорить: прочитала у соцмережі Facebook допис, що його побили і хотіла допомогти, але, коли побачила умови, в яких живуть тварини, вирішила, що допомога потрібна тваринам.

«Я йому запропонувала віддати на прилаштування тих тварин, які в нього під опікою зараз. Сказав, що не віддасть нікого, що це його сім’я. Сказав, що хоче фінансової допомоги, грошима. От відповідь людини».

22 липня, після допису зооволонтерки, поліція відкрила кримінальне провадження за фактом жорстокого поводження з тваринами. Олександра Левченко каже, що вже шукає варіанти для прилаштування тварин, якщо їх заберуть у Руслана Колодяжного.

«Тварини будуть прилаштовані по притулках України. Ніхто з тварин не піде в “розхід” чи на мʼясо. Всі ці коні, кози, вівці будуть доглянуті і жити своє життя».

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.