Майже у 80 років відшукала свою родину: історія Катерини Семеняки, яку в дитинстві викрав голова сільради

Катерина Семеняка з Лизунівки, що на Чернігівщині, відшукала свою родину майже у 80 років. Жінка родом з Одещини. Розповідає: у дитинстві її викрав голова сільради, пояснюючи це тим, що рятує від голоду.

Рік тому з прикордоння Чернігівщини жінка поїхала на Одещину, звідки родом. Розповідає: з матір’ю, братами та сестрами її розлучили, коли їй було близько двох років.

“Ми гралися втрьох біля матері у дворі, а тут приїхав голова сільради, забрав мене і двох дівчат, бо голод був сильний і не прогодуєш”.

Катерина розповідає, що старші сестри втекли, а вона залишилася. Її привезли до лікарні у місті Балта, де нагодували й передали до дитячого будинку.

“Шукали мене, ці родичі ходили по дитячих будинках, садочках — ніде не могли знайти. Не показували, бо, якби показали, то я, може, впізнала б своїх і побігла б”.

Жінка каже: їй змінили прізвище, по батькові та місяць народження. Також у нових документах записали, що її батько — ром. При народженні вона була Катерина Прокопівна Чорна, а стала Катерина Федорівна Шпалій.

Пані Катерина жила в різних дитячих будинках Одеської області. Після закінчення школи вчилася на швачку на Тернопольщині. Потім її направили працювати на фабрику до Переяслова-Хмельницького. Саме на Київщині вона познайомилася з майбутнім чоловіком — Василем Семенякою. У Лизунівці вони опинилися, бо йому запропонували там роботу.

Тетяна Медвідь, донька пані Катерини, розповідає, що після одруження батьки почали шукати її рідних. Зверталися до міліції по допомогу.

“Я була в дев’ятому класі, навчалася в Новгороді. Заходжу туди, в поліцію, починаю перепитувати, як мені можна дізнатися: «Ось свідоцтво про народження, все, розкажіть, будь ласка. Ми хочемо знайти рідних». А він відкрив свідоцтво про народження, цей слідчий, і читає: «Батько — циган», і каже: «Ми таких не шукаємо»”.

На деякий час вони припинили пошуки, потім зверталася до різних телепередач, які займаються пошуком людей. Як виявилося згодом, рідні пані Катерини також шукали її, але за тими даними, які у неї були при народженні. Прогрес у пошуках відбувся після того, як онук жінки Валерій скористався платформою для дослідження свого родоводу та здав свій зразок ДНК.

Валерій отримав збіги з 3 500 родичів. Зокрема, з онукою троюрідної сестри пані Катерини, яка живе у Львові. Завдяки спілкуванню з нею вони змогли просунутися у пошуках далі. Згодом підтвердилось припущення внука, що бабуся родом із села Обжиле Одеської області.

“Він знайшов прадідів, коротше, він відстежив нашу родину з 1701 року. Обжиле — це дід, уже мамин прадід, він заснував це село, от там майже всі Чорні”.

ДНК-тест зробила і Катерина Семеняка, й інші члени родини. Після збігів онук Валерій знайшов контакти одного із родичів.

“Знаходить телефон Руслана — це двоюрідного маминого брата син, мені вже троюрідний брат виходить. І він йому пише, починає з Валерієм спілкуватися, і тут починається травень місяць. У нас травень і червень ми нічого не робили, ми тільки знайомилися з ріднею, бо у мами аж п’ятеро сестер і два брати. Їх було восьмеро в сім’ї”.

Пані Катерині під час знайомства з рідними віддали свідоцтво про народження, яке родина зберігала всі ці роки.

“Молодша племінниця мамина, це сестри Галі дочка, та в честь мами назвала дочку свою. Їй казали, оце ж вони зберегли свідоцтво про народження: «Нащо ти називаєш? Ми ж не знаємо, чи вона жива, чи не жива». Знаєте ж, є повір’я, що, якщо не жива, то не можна ж називати. А вона каже: «А я вірила весь час, що вона жива»”.

Тетяна каже, що зустрілися ще не з усіма віднайденими родичами, але планують це зробити.

“Таку щасливу маму ми ніколи не бачили. Вона була така щаслива. Дуже щаслива була, вона все життя мріяла знайти”.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.