Почесні найменування пов’язують сучасні військові частини з видатними діячами, місцевостями чи визначними подіями української історії.

Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.

23 серпня 2017 року Президент України присвоїв 72 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені Чорних Запорожців».

Кінний полк Чорних Запорожців або «чорношличники» — найбільш відоме збройне формування Армії Української Народної Республіки, що існувало у 1918-1923 роках.

«Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні — десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців, про обози й згадувати не приходиться», — так відгукувався про Чорних Запорожців командувач Української армії у 1920 році Михайло Омелянович-Павленко.

Підрозділ був організований у Житомирі 11 лютого 1918 року — спочатку як розвідувальний при одному з куренів (батальйонів) Окремої Запорізької бригади, на той час — найбільш боєздатного формування Центральної Ради. Брав участь у боях проти російських більшовиків за звільнення України на Житомирщині, на річці Ірпінь під Києвом, звільняв Полтаву, Харків, Олександрівськ (нині — Запоріжжя), Маріуполь, і навіть Крим. Під час цих подій він розгорнувся у кінну сотню.

3 травня 1918 року сотня була переміщена до міста Сватова Лучка Воронезької губернії, задля охорони кордону з росією. З кінця вересня 1918 — захищала державний кордон на Чернігівщині, де брала активну участь у боях з російсько-більшовицькими партизанськими загонами.

У грудні 1918-го сотня була розгорнута у дивізіон, а ще за деякий час — у полк, командиром якого став полковник Петро Дяченко — відчайдух з міста Решетилівка, що на Полтавщині. В 1919 року полк брав активну участь у боях з Червоною армією, яка вдерлась на територію УНР: на Харківщині, Донбасі, Херсонщині…

Під час одного з боїв, який стався у січні 1919 року на Донбасі, козаки захопили кілька вагонів з різним майном. Серед іншого була чорна тканина. Вона й пішла на виготовлення оригінальної та історичної форми одягу.

Особливу популярність полк Чорних Запорожців (назва стала офіційною 27 квітня 1919 р.) здобув під час наступу у липні-серпні 1919 року, розвиваючи який, війська УНР 31 серпня вступили до Києва. Одночасно з іншого боку до міста увірвались білогвардійці. У центрі Києва між обома сторонами відбувся конфлікт: сотник чорних запорожців Федір Божко зірвав російський триколор встановлений на міській думі білогвардійцями. Відтоді розпочалася ще й українсько-білогвардійська війна — Армія УНР воювала на два фронти: з червоною та білою росією.

У Першому Зимовому поході Дієвої армії УНР Чорні Запорожці відзначилися як найбільш боєздатна військова частина. Але в листопаді 1920 року, українські війська були змушені відступити на територію Польщі, де Кінний полк Чорних Запорожців був остаточно розформований у 1923 році.

На початку нинішньої російсько-української війни, в травні 2014 року військовослужбовці 72-ї бригади вступили в бій у Маріуполі з російськими терористами та колаборантами, які пішли на штурм будівлі міського управління міліції. Під час цих подій вороги «охрестили» 72-гу бригаду «Чорною», бо зрозуміли — легко не буде. Потім цю назву підхопили українські військовослужбовці та преса. Саме ця «чорна спорідненість» вплинула на рішення особового складу бригади прибрати собі ім’я Чорних Запорожців.