11 квітня до Прилук, що на Чернігівщині, після майже двох років російського полону повернувся 50-річний військовослужбовець Сергій Баранюк. Його мати Світлана Познякова розповіла Суспільному, що до російської неволі він потрапив у квітні 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Зі слів Таміли Хімич, яка очолює обʼєднання родин безвісти зниклих і військовополонених “Об’єднані серця”, вони зібралися напередодні Великодня, аби нагадати суспільству, що в полоні немає свят.

Сергій Баранюк зняв свій портрет з “Банера Надії” та запалив “Свічку Надії” землякам, які чекають на своїх рідних.

“Дякую всім, хто турбувався за моє повернення сюди. Дякую всім, хто підтримував мене і моїх близьких. Бажаю, щоб швидше обміняли побільше наших побратимів і рідних”, — відповів колишній військовополонений на вітання з поверненням додому.

Як розповіла Суспільному його мати Світлана Познякова, Сергію наразі 50. Він служив у 117-й окремій механізованій бригаді.

“Подзвонив він нам і сказав, що, якщо пʼять днів не буде звʼязку, то телефонуйте в частину. Так ми і зробили. Через два тижні вже було відео з російського полону, що він у там. Спочатку він був у Кіровську, а тоді вже не було від нього жодних звісток. Молилися кожен день. Чекали. І я разом з ним була у полоні. Чекала на нього дуже довго”.

До України Сергій Баранюк повернувся під час обміну 6 березня, розповіла Суспільному голова обʼєднання родин безвісти зниклих і військовополонених “Об’єднані серця” Таміла Хімич. Він – четвертий прилучанин, якого звільнили з російської неволі.

“Збирається людей більше і більше, на жаль. На жаль, звичайно, серед числа безвісти зниклих хлопців привозять «на щиті». Ми одні фотографії знімаємо з банера, а інші – чіпляємо”.

Таміла Хімич розповіла: напередолні Великодня родини, які чекають на полонених та безвісти зниклих, зібралися біля памʼятника Тарасу Шевченку, аби разом запалити “Свічку Надії”.

“У передвеликодній день ми хотіли запалити разом із запрошеними сьогодні вже звільненими з міста Прилуки, а також з Линовиці захисників, котрі запалять «Свічку надії», свічку віри, надії на повернення, як символ очікування, памʼяті про те, що ще не всі вдома. Насправді це дуже важко. Дуже емоційно переживати ці дні без своїх рідних. Всі чекають на Великдень, а ці всі люди чекають на своїх рідних”.

“Просто дивлячись Facebook і побачивши таку акцію, я побачив людину, яку бачив у полоні. І потім мені знайшли контакти його рідних, я їм передзвонив, ми поспілкувались і вони були дуже раді, що хоч якась звістка. Будучи там, взагалі нічого не знаєш, що відбувається. Там кажуть, що Україну давно продали, вам немає куди їхати, залишайтесь тут. Такі акції коли проводяться це дуже добре. Люди, які чекають на рідних, вони мають надію, що дочекаються. Вони один одному допомагають. Вони як сімʼя велика вже”, — сказав колишній військовополонений Олександр Хімич.

“Перше — це надія рідним, що все-таки хлопці повернуться. Сподівання, що живі. Це дійсно потрібно людям. Кожному. От людина повернулася з полону. Я не знав цього. Це добре. Здоровʼя йому. Хай відновлюється”, — висловив свою думку колишній військовополонений Роман Тандура.

Загалом, зі слів Таміли Хімич, безвісти зниклими вважаються близько 240 військовослужбовців з Прилук та району. З них підтверджена інформація про перебування у полоні щодо п’ятьох людей.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.