У лютому 2026 Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького повідомила про те, що у Ніжині  – чотири нових фахівця. Це молоді лікарі, які приєдналися до команди медиків нашого міста.

Раніше ми писали: «Серцево судинні хвороби зараз помолодшали, особливо серед військових»: розмова з ніжинською лікаркою

Продовжуємо наші знайомства з молодими лікарями Ніжина.

Сьогодні в гостях у MYNIZHYN лікар-анестезіолог Ніжинської міської лікарні- Лілія ЗЕЛЕНСЬКА, яка закінчила Сумський державний університет.

– Вітаємо! Ви з Ніжина?

– Доброго дня! Так, я місцева. Де народилась, там і знадобилась. (Посміхається – авт.)

– Чи важко було навчатися в університеті: можливо були улюблені дисципліни? Якщо так – то які саме?

– Навчання в університеті – золотий час! Було складно, напружено, інтенсивно та весело. Ти сам несеш відповідальність за свої знання та майбутнє. Але мені подобалось, був графік і дисципліна. Завжди любила навчатись і мені це вдавалось легко. Після закінчення школи мала медаль, відзнаки, в університеті – «синдром відмінниці», як зараз популярно говорити, також був присутній.

Важко обрати улюблену дисципліну, не згадаю, але якщо я зараз анестезіолог, то мабуть, анестезіологія та інтенсивна терапія.

– А коли почали замислюватися над тим, щоб стати анестезіологом?

– На 5 курсі університету розпочався цикл анестезіології та інтенсивної терапії, і там ми вирішували певні задачі, які нікому не подобались, а я кайфувала від розв’язання та розуміння їх! Так і прийшло усвідомлення – ось воно. Але зараз не впевнена, що обрала б цей напрям ще раз.

Анестезіолог має знати кожну із спеціальностей для того, щоб лікувати найтяжчих пацієнтів, які перебувають у реанімації і розуміти хід хвороби. Також, на жаль, ми одними з перших бачимо важкі стани людей після травм і тд. І взагалі, мало хто із пересічних знає чим саме займаються анестезіологи, бо побутує думка що це «просто укол в спину» або «дав укол перед операцією і пішов».

– Якщо взяти до уваги  – розсіювання міфів про наркоз. Тобто опишіть простими словами –  хто такий взагалі анестезіолог?

– Анестезіолог – той хто вселяє відчуття впевненості і безпеки! Той, хто забезпечить приємний сон без болю. Також це той, хто контролює дихання, серцеву діяльність, підтримує роботу мозку. Наркоз у нашому світі безпечний і контрольований, медицина не стоїть на місці.

До речі, анестезіолог та реаніматолог – це одна і та ж людина.  

Реаніматолог є лікарем, який є межею пацієнта між життям та смертю і допомагає людині повернутися до життя у найкритичніші моменти.

– Чи пам’ятаєте неординарні випадки зі своєї лікарської практики?

– Кожен випадок неординарний. Ніколи не знаєш з чого розпочнеться твій день, чим закінчиться огляд пацієнта. Кожен пацієнт реанімації є «неординарним», у нас найтяжчі пацієнти, найцікавіші клінічні випадки лікарні. Ми часто працюємо з людьми, які лежать без свідомості, або ж мають передозування чи інтоксикацію. Кожен випадок індивідуальний, як і організм людини. Тож виокремити щось одне складно.

– Що найскладніше у вашій професії, а що, навпаки, надихає? Щоб ви сказали з цього приводу?

– І надихає, і найскладніше одномоментно – це темп, швидкість прийняття рішень та дій, ні хвилини не має бути витрачено марно.
Мені завжди подобалось бути в русі, бути багатозадачною.

Надихає йти додому з відчуттям, що ти врятував чиєсь життя, допоміг або навчився новому.

– Як вдається відновлювати сили після важких чергувань?

– Ніщо не відновлює сили більше, як знати, що на тебе чекає ще одна робота: крім основної роботи, я ще працюю лікарем-косметологом. Додаю світу трішки краси та впевненості. (Посміхається – авт.)

Тож, немає часу на довгі «розгойдування»: душ, смачний сніданок (обов’язково, ще на початку інтернатури мене вчили, що лікарю не можна бути голодним), кава і вперед!
Ще гумор, без гумору у нашій галузі ніяк. Але втома і буденність звичайно присутні, тому відвідую спортзал, люблю готувати щось незвичне, люблю прогулянки та обожнюю подорожі.

– Що б ви порадили студентам, які лише починають вивчати медицину?

Бути готовими до тони літератури, великої кількості іспитів та витримки, особливо моральної. Важко не буде, якщо це ваше!

Фото з колегами із інших міст під час Британо-Українського симпозіуму анестезіологів
Фото з архіву лікарки

Читати ще: «Ти тримаєш життя людини буквально у своїх руках під час анестезії»: розмова з ніжинською лікаркою