Пройшов АТО/ООС, битву за Чернігів, а маючи можливість списатися — повернувся на фронт: як прощалися з Олегом Прядком

У Чернігові 11 березня попрощалися з 29-річним Олегом Прядком з позивним “Сєвєр”. Він був учасником Революції Гідності, воював в АТО/ООС, а у 2022 році обороняв Чернігів. Друг дитинства та побратим загиблого Максим Компанієць у коментарі Суспільному розповів, що Олег з дитинства був патріотом. У 2024 році через поранення міг продовжити службу у тилових підрозділах, але через рік вирішив повернутися на фронт, вже у складі “Азову”.

Максим Компанієць каже: Олег Прядко був його другом дитинства та побратимом.

“Олег — це людина з того невеликого відсотку людей, завдяки яким Чернігів є відносно мирним на сьогоднішній день містом. Він боронив Чернігівщину на сході, потім боронив вдома. Тут на ЗАЗі (мікрорайон Чернігова, — ред.) він стояв на блокпості, без жодного вихідного, повністю всю блокаду він протримав. І потім боронив його не один раз на Донбасі. Він казав, що я їжджу туди, щоб вони не прийшли сюди”.

Максим пригадує, боротьбу за незалежність України “Сєвєр” розпочав ще з часів Революції Гідності.

“Він з самого дитинства був українським націоналістом, патріотом, був учасником ультрас-спільноти чернігівської «Десни». Почалась Революція Гідності і от він тоді сказав: «Наших б’ють, треба їхати». Тоді йому було 17 років. Він пробув на Революції Гідності з першого і по останній день”.

Після вторгнення Росії на Донбас, Олег пройшов військовий вишкіл, а у 2016 році доєднався до лав ЗСУ. Служив у піхоті та воював на різних напрямках, серед яких Бахмут, Авдіївка, Маріуполь, Світлодарська дуга, Попасна. На початку повномасштабного вторгнення Олег був цивільним, але без вагань став на захист Чернігова у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони, розповідає Максим. Після звільнення Чернігівщини продовжив службу на інших напрямках.

У 2023 році зазнав важкого поранення в районі Білогорівки, а поки проходив реабілітацію активно долучався до акцій на підтримку військовополонених. Максим Компанієць пригадує, що Олег не пропускав жодної суботи.

“Він ходив сюди з банером із фото своїх побратимів. Безпосередньо з якими воював. Тут його побачили родичі тих побратимів і теж почали виходити, дякувати йому. Почали самі ходити на цю акцію. Це дуже корисна річ, бо тут об’єднуються — ті, хто чекають. Для них це є великою підтримкою коли вони бачать тут людей”, — каже Максим Компанієць.

Волонтер Сергій Безшийко розповідає, Олег Прядко допомагав також зі зборами для військових.

“Він брав участь в наших волонтерських заходах, відкривав допоміжні банки, займався волонтерством. І він ніколи не був осторонь цієї біди, яка прийшла на нашу землю”.

Як розповів Максим Компанієць, Олег став одним із ініціаторів створення ветеранської спільноти “Величні Сіверяни”. Брав участь в організації хвилини мовчання. Також встигав грати в чернігівському театрі ветеранів “Серцевір”. Актор та ветеран Юрій Вєткін пригадує, як Олег долучився до колективу.

“Ми їздили на ветеранський фестиваль, він поруч з нами пробув на цьому фестивалі, йому це дуже сподобалося. У нас тоді була вистава «Госпітальна Рапсодія». І я запропонував йому: «Олежа, може ти спробуєш себе зіграти тут?» А він каже: «Це для мене велика честь буде». І він не соромився. Ви ж розумієте, що виходити на сцену після поранень, і взагалі виходити на сцену дуже важко. Але Олег, це була така людина, яка нічого не боялась у житті. І він заряджав навколо себе цією енергією. І дівчат, і хлопців”.

Олег Прядко служив у підрозділі безпілотних систем. 3 березня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Поховали Олега Прядка на кладовищі “Яцево” у Чернігові. В нього залишились батько та мати.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.