Ті, хто бив по сплячих: соколов і романов підуть під вирок

22 січня 2026 року Головне слідче управління Служби безпеки України оголосило заочну підозру двом високопосадовцям збройних сил росії за ст. 438 КК України.

Це був удар, у якому не було жодної військової логіки — лише холодний розрахунок та показова зневага до людського життя і до світової культурної спадщини.

Хто стоїть за злочином

Двоє адміралів, які віддавали накази з темряви, думаючи, що залишаться недосяжними.  Книга катів українського народу опублікувала детальну інформацію про цих виродків. 

віктор соколов — уродженець молдовського міста Бендери, громадянин рф. З 14 вересня 2022 до квітня 2024 року — командувач Чорноморського флоту рф.

Людина, у чиї руки було передано надводні та підводні носії ракет «Калібр» і яка не вагалася використати їх проти мирних кварталів.

аркадій романов — москвич, громадянин рф. З травня 2023 року — начальник штабу та перший заступник командувача Чорноморського флоту.

Саме він організував виконання наказу соколова та забезпечив запуск ракет по місту, яке не становило жодної військової загрози.

Обидва — люди, які мали б розуміти ціну людського життя, масштаб відповідальності та силу міжнародного права. Але вони свідомо обрали шлях воєнного злочину.

Обставини злочину

 Найпізніше 6 липня 2023 року соколов віддав романову наказ здійснити ракетний удар по цивільній території Львова. На лінії вогню опинились квартали в межах буферної зони об’єкта Світової спадщини, який ЮНЕСКО визнало цінністю людства ще у 1998 році.

У проміжку між 00:10 та 00:30 невстановлені військовослужбовці флоту здійснили пуски крилатих ракет 3М-14 «Калібр». Ціль була одна — житлові будинки на вулиці Стрийській. Пам’ятки архітектури, затверджені Міністерством культури України як такі, що підлягають державній охороні. Будинки, в яких жили неозброєні люди.

Убито дев’ять жінок — від 32 до 70 років.

Вони спали. Вони не були військовими. Вони не були «цілями».

Це були звичайні мешканки свого міста, які ніколи не думали, що їхні домівки стануть мішенями.

17 архітектурних пам’яток було знищено або пошкоджено. Понівечено десятки квартир, автівок, мирних об’єктів. Ракетний удар вирвав частину історичного обличчя міста, яке світ визнавав безцінним.

Вони знали, що роблять. І все одно натиснули на спусковий гачок

СБУ встановила: соколов і романов повністю усвідомлювали протиправність своїх дій.

Вони знали про:

• Гаазькі правила 1907 року
• Додатковий протокол І до Женевських конвенцій (1977)
• Гаазьку конвенцію 1954 року про захист культурних цінностей
• Конвенцію ЮНЕСКО 1972 року

Вони знали, що ці документи забороняють атакувати цивільні будівлі, об’єкти культури, історичні центри міст.

Вони знали, що жертви будуть неминучими.

І все ж свідомо віддали злочинний наказ.

Крок до справедливості, якого боялися ті, хто вірив у свою безкарність

Адміралам оголошено підозру за ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України:

порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним убивством.

Це не просто юридична формальність — це попередження.

Для кожного, хто намагається сховатися за погонами, військовими кораблями чи наказами зверху.

Справедливість не забуває. Воєнні злочини не мають терміну давності. Імена тих, хто віддає злочинні накази, рано чи пізно з’являються у вироках.

соколов і романов стали черговими у списку.

І кожен, хто планує новий удар по мирних людях, має пам’ятати: цей список тільки починається.