«Час, коли країна завмирає. 9:00»: хвилина пам’яті потрібна «і мертвим, і живим, і ненародженим»
Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт про загальнонаціональну хвилину мовчання. «За» висловились 260 народних обранців.
Про це АрміяInform повідомила з посиланням на офіційний сайт Парламенту.
Документ передбачає встановлення щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 на вшанування загиблих внаслідок збройної агресії РФ проти України.
У пояснювальній записці законопроєкту сказано, що «щоденна загальнонаціональна хвилина мовчання є важливим ритуалом подяки, пошани та пам’яті, який консолідує українське суспільство, формує культуру пам’яті, зміцнює відчуття єдності та національної ідентичності в умовах війни».
Цей закон на державному рівні закріплює загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 як щоденний ритуал пам’яті.
Під час якої вшановуватимуть військовослужбовців, добровольців, медичних працівників, рятувальників, журналістів, волонтерів та мирних жителів, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти українського народу та держави Україна.
Документ усунув технічні перепони та офіційно дозволив містам і громадам використовувати національну систему оповіщення для оголошення хвилини мовчання — щоденно о 9-й ранку.
Тож про початок і завершення хвилини мовчання інформуватимуть місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Оголошення лунатимуть через державні та приватні медіа, а також системи цивільного захисту.
«Цей законопроєкт, який ми ініціювали разом з громадською організацією „Вшануй“, спрямований на об’єднання суспільства та формування нової культури гідного вшанування пам’яті про загиблих Захисників і Захисниць України через щоденний спільний ритуал хвилини мовчання», — пояснила авторка законопроєкту Віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк.
Вона додала також, що одночасно йдеться про вшанування пам’яті медичних працівників, поліцейських, рятувальників, журналістів, енергетиків, волонтерів — усіх мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії росії проти України.
«Пам’ять починається з відповідальності живих перед загиблими співгромадянами», — наголосила Віцеспікерка.
Подібну думку розвинув також Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.
«Якщо наша країна не житиме в єдиному ритмі, не буде синергії в народі, у розумінні історії, у єдиному розумінні меморіалізації та майбутнього, ми знову підемо різними шляхами.
Хвилина пам’яті для кожного українця — це не лише згадка про спільний біль, а й нагадування про майбутнє наших дітей.
Це маленька цеглинка в розбудові великої держави. Навіть згадуючи трагічні сторінки історії, ми повинні розуміти, що вони стають підґрунтям для великого майбутнього», — зазначив він.
Що це означають норми підтриманого Парламентом закону на практиці, роз’яснив один із авторів законопроєкту, голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.
«Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за всіма захисниками, захисницями та цивільними, чиє життя забрала росія.
Оповіщення всюди: оголошення лунатимуть через державні та приватні медіа, а також системи цивільного захисту.
Відповідальність влади: органи місцевого самоврядування мають забезпечити інформування на вулицях, підприємствах та в установах», — написав він.
В Українському інституті національної пам’яті нагадали, що ритуал загальнонаціональної хвилини мовчання своїм Указом запровадив Президент України Володимир Зеленський у березні 2022 року.
Йдеться про Указ Президента України № 143/2022 «Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» від 16 березня 2022 року.
Цим документом було започатковано «проведення щоденно о 9 годині 00 хвилин загальнонаціональної хвилини мовчання за співвітчизниками, загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яку оголошувати у всіх засобах масової інформації незалежно від форми власності».
Участь у розробці проєкту церемоніалу для щоденного вшанування цивільних та військових, що загинули від агресії рф взяв Український інститут національної пам’яті спільно з Громадською організацією «Вшануй».
Також у квітні 2025 року ГО «Вшануй» спільно з Міністерством розвитку громад та територій України розробили Дорожню карту впровадження хвилини мовчання.
У листопаді 2025 року Український інститут національної пам’яті провів онлайн-опитування з вивчення практик запровадження загальнонаціональної хвилини мовчання.
Участь в опитуванні взяли:
- представники органів місцевого самоврядування;
- представники відповідальних структурних підрозділів або уповноважені особи при міських радах;
- представники соціальних служб;
- представники окремих закладів освіти (ліцеїв).
Географія опитування охопила Луцьк, Львів, Тернопіль, Київ, Одесу, Вінницю, Полтаву, Ужгород, Кропивницький, Хмельницький, Харків, Чернівці, Миколаїв.
Загальна кількість респондентів становить 1109 осіб.
Питання стосувалися:
- практики оголошення хвилини мовчання у містах, громадському транспорті, закладах освіти;
- залучення місцевих медіа;
- реакції місцевих мешканців.
Чи оголошується хвилина мовчання у місті через гучномовець/рупор?
- так — 70,55%;
- оголошення відсутнє — 18,10%;
- не знають / не впевнені — 11,35%.
Чи оголошується хвилина мовчання у громадському транспорті?
- так — близько 67%;
- ні — 18%;
- не знають — 15%.
Чи проводиться хвилина мовчання у закладах освіти?
- так — 64,15%;
- ні — 11,32%;
- не впевнені — 24,53%.
Чи долучаються місцеві медіа до вшанування?
- складно відповісти — близько 46%;
- так, долучаються — 39%;
- ні, не долучаються — 15%.
У якому форматі проводиться хвилина мовчання?
- без додаткових заходів — 44,12%;
- з Державним Гімном України — 41,18%;
- з додатковими заходами (акції, інформаційна частина тощо) — 8,82%;
- не організовують жодних заходів — 5,88%.
Чи реагують мешканці міста на проголошення хвилини мовчання?
- складно відповісти — близько 48%;
- переважно так — понад 33%;
- переважно ні — 18%;
- складно відповісти — менш як 1%.
За результатами опитування було виокремлено такі ключові питання, що ускладнюють впровадження загальнонаціональної хвилини мовчання:
- відсутність єдиного узгодженого механізму на рівні громади (немає чіткого алгоритму реалізації у публічному просторі міста);
- нерівномірність практик між різними інституціями (рішення часто залежать від керівників окремих установ);
- брак методичних рекомендацій та зрозумілих інструкцій (не всі громади мають чіткі роз’яснення щодо форм і способів проведення);
- відсутність синхронізації між сферами міського життя (транспорт, підприємства, вуличний простір, медіа діють несистемно);
- фрагментарність у публічному просторі (у багатьох громадах хвилина мовчання обмежується освітніми або окремими комунальними установами);
- недостатній інформаційний супровід (брак пояснення сенсу, історичного та емоційного наповнення знижує рівень залученості);
- ризик формалізації та перетворення на рутин, особливо в умовах тривалої війни та емоційного виснаження;
- емоційна складність для родин загиблих (щоденний формат може сприйматися як травматичний);
- дискусії щодо доцільності щоденного виконання Державного Гімну (частина респондентів вважає щоденний формат надмірним);
- недостатня реакція або байдужість у публічному просторі (у деяких містах транспорт і люди не зупиняються о 9:00).
Отже, головний виклик за підсумками опитування — формалізація та рутинізація акту національної пам’яті без її усвідомленого змістовного наповнення.
«Пояснювати, для чого вона існує, показувати різні історії та людські виміри пам’яті, використовувати різні формати від освіти й культури до медіа та простору.
Проводячи багато бесід зі спільнотами, бізнесами, містами, ми зрозуміли одну річ: кожного дня, кожна людина наповнює Хвилину мовчання своїм: це Хвилина памʼяті, єдності, честі, тиші, Хвилина, що має значення, хтось згадує імена загиблих, хтось думає про живих, хтось про те, що він зробить сьогодні.
І якщо кожен знайде для себе сенс, то ні рутиною (в поганому сенсі цього слова), ні формальністю вона не стане», — наголосила співзасновниця Громадської організації «Вшануй» Катерина Даценко.
Подібну думку висловив також голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.
«Культура пам’яті має бути в нашому ДНК. Це не просто формальність — це наш борг перед тими, хто загинув від кагебістських репресій та сучасної загарбницької війни.
Наші діти та всі наступні покоління мають знати ціну майбутнього миру.
Як писав класик: „І мертвим, і живим, і ненародженим…“ Пам’ятаємо», — написав він.
Тож для того, щоб Хвилина мовчання не перетворилася на автоматичний жест, її необхідно підтримувати через комунікацію і дію.
Саме цього прагнула парамедикиня Героїня України (посмертно) Ірина Цибух, яка була ініціаторкою запровадження хвилини мовчання як елементу нової культури пам’яті під час війни.
