“Відчула це місто і, що звідси я не поїду”: про Наталію Яковець, яка переїхала до Чернігівщини за 2 дні до вторгнення РФ

Наталія Яковець з Прилук, що на Чернігівщині, здійснила дитячу мрію у 31 рік, а у 34 відкрила власне ательє з ремонту та пошиття одягу. Наразі їй 41. Суспільному жінка розповіла: народилася і виросла на Луганщині, потім жила у Миколаєві, на Хмельниччині та у Києві. А за два дні до повномасштабної війни разом із трьома доньками переїхала до Прилук. Шити та моделювати одяг було бажанням Наталії з дитинства. Але омріяної професії здобути не вдалося, жінка має фах машиністки промислового крана. 2016 року Наталія без досвіду пішла працювати в ательє, а 2019-го відкрила власну справу.

Наталія Яковець розповідає про одяг, який пошила у власному ательє. Зараз шиє жіночий жакет з трикотажу.

“Шиємо від маленьких простеньких виробів – маєчки, сукні шиємо, спортивний одяг, дитячий одяг. Замовляють у нас танцювальні та вокальні студії наряди для своїх потреб”.

Наталія народилася в родині шахтарів. Після закінчення школи вступити до профільного вишу у Миколаєві не вийшло. Тож отримала фах машиністки промислового крана.

“Професія цікава, але це не був мій свідомий вибір, бажання. Це була вимушена життєва обставина, що треба було вступити хоч кудись. Тому що на дизайнера я не вступила”.

2016-го, пригадує жінка, вирішила повернутися до омріяної справи та влаштувалася працювати в ательє. На той момент їй був 31 рік.

“Без досвіду, без супернавичок – власниця взяла мене на роботу і всьому навчила. Може, і не все, що вона знала, але від неї я багато чого дізналась і все-таки пішла в професію, в яку з дитинства хотілося”.

Через три роки Наталія закінчила спеціальні курси та відкрила власне ательє. У той період жила на Хмельниччині, разом із трьома доньками.

“Прийшла мені ідея, що, мабуть, уже я можу відкрити своє ательє. Ремонтувати одяг я вже вмію, були свої клієнти – люди, які приходили саме до мене”.

Після переїзду до Києва зрозуміла, що хоче жити та працювати у меншому місті, каже жінка. Так вони з доньками обрали Прилуки.

“Ми подивились відеоогляд самого міста. Вразило красою. Це храми, це архітектура, це гарна площа. Місто дуже зелене. Вийшли ми на площі. Зайшли до ресторану попити кави і я, сидячи на балкончику, вже відчула це місто і, що звідси я вже нікуди не поїду. Будинок ми купили 17 лютого, а приїхали сюди 22 лютого 2022 року. Ми не встигли навіть речі розкласти. Приїхали в «найцікавіший» момент”.

За кілька тижнів після початку повномасштабної війни майстриня знайшла однодумців у соцмережах та почала шити одяг для українських захисників.

“Я така людина, що не можу сидіти просто так, мені потрібно щось робити і я стала шукати людей, які щось роблять, які активні. Facebook став при нагоді. Так ми познайомились з паном Михайлом. Почалася волонтерська діяльність. Ми почали відшивати для хлопців з ТРО футболки, балаклави я шила. Потім ми з ним почали шити форму військовим”.

Влітку 2022-го Наталія Яковець відкрила власне ательє вже у Прилуках.

У грудні 2023 року жінка почала навчати інших – викладати на курсах крою і шиття.

“Мені приємно і радісно, що наше молоде покоління, серед них є такі, які хочуть навчитися шити. Навіть дітям 13-14 років – їм небайдужа ця професія. Ще є мрії в плані професії. Те, що я шию для людей і мені це подобається, то це одне, а от в плані масштабу, то хочеться більше”.

Наталія зізнається: вважає, що нині реалізувала себе лише на 70%.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.