Олександра замість театральної сцени й поїздках на мотоциклі обрала службу у лавах 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України, щоб зробити максимум для миру у своїй країні.

Про неї розповіли на сторінці Нацгвардії України.

«Вона могла б виступати на театральній сцені, вести стендап або намотувати чергові кілометри на улюбленому байку. Усе це займало важливе місце в житті Олександри. Та коли війна прийшла в рідну країну, дівчина відчула: залишатися осторонь вона не може», — повідомили в Нацгвардії.

Сьогодні Олександра служить у лавах 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України, хоча шлях до цього рішення тривав майже десять років — ще з 2014-го.

У 2015 році вона почала поєднувати основну роботу з діяльністю в громадській організації, яка допомагала військовим, що поверталися з АТО. Саме тоді Олександра зацікавилася психотерапією та згодом почала професійно вивчати цей напрям.

«Тоді народилася мрія фахово працювати з ментальним здоров’ям ветеранів — підтримувати їхню адаптацію до мирного життя», — розповіла вона.

Сьогодні Олександра є частиною «Центру координації» між службами в одному з підрозділів 2-ї Галицької бригади. Це відповідальна й кропітка робота, адже від обробки даних у прямому сенсі залежить доля військовослужбовця та його забезпечення.

«Зустріч із реальними людьми-титанами відіграє величезну роль. У своїй бригаді я надихаюся мужністю побратимів. І які б завдання я не виконувала на своєму мікрорівні, я розумію: я — частина великого організму, який щодня наближає країну до перемоги. Відчуття причетності до того щита й кулака, якими Україна себе захищає, стало для мене ключовим», — сказала вона.

Паралельно зі службою Олександра навчається на психотерапевта. Її мета — глибше зрозуміти військо зсередини, щоб у майбутньому ефективно допомагати військовим відновлювати ментальний стан.

Мотивація у війську, як переконана Олександра, значною мірою залежить від того, як ти сприймаєш реальність, у якій перебуваєш. Інколи додатковим випробуванням стають запитання на кшталт: «Чи не шкодуєш, що пішла на контракт?» або «Чи не важко жінці у війську?».

«У війську важко — це правда. Але я ніколи не шкодувала, що одягла форму. І це теж правда. Для мене це про діалог із совістю й усвідомлення власного вибору. Я обрала бути там, де треба бути під час війни. Пройдуть роки, обов’язково буде мир, і я знатиму: у важкі часи я не стояла осторонь і робила максимум на своєму рівні», — переконана Олександра.

Раніше АрміяInform повідомляла, що санітарна інструкторка 44-ї артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Надія без вагань пов’язала своє життя з військовою службою.