«Від 250 метрів під вогнем — до дронів над Курщиною»: історія морпіха «Кросса» з 36-ї бригади
Боєць із позивним «Кросс» пройшов у морській піхоті шлях від оператора ДШК до роботи з ударними безпілотниками, воюючи на ключових напрямках війни проти росії з 2016 року.
Про це йдеться в проєкті «Морпіхи 36-ї: історії року, що минає», оприлюдненому на сторінці 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Рішення у 18 років
До війська Артем пішов ще у 2016 році — після зустрічі з військовими у своєму навчальному закладі. Йому було 18. Тоді він не вагався й самостійно звернувся до ТЦК. Згодом одного з тих військових він зустрів уже на фронті — і ця випадкова зустріч переросла в багаторічну фронтову дружбу.
Службу «Кросс» розпочав у 503-му батальйоні морської піхоти на Маріупольському напрямку, спочатку як другий оператор ДШК, а згодом — як командир відділення.
Операція під Водяним
Одна з найважчих операцій у його службі — захоплення ключової висоти поблизу Водяного. За завданням командування підрозділ мав розмінувати підступи та зайняти ворожий спостережний пост.
«Потрібно було прокопати близько 250 метрів, щоб зайти на позицію. Копали вдень і вночі — під щільним вогнем», — згадує Артем.
Під час цієї операції він знешкодив понад сотню протитанкових мін. Відділення «Кросса» першим зайшло на позицію противника й закріпилося. Протягом чотирьох місяців морпіхи утримували висоту, фактично перекривши ворогу логістику та комунікації. За цю операцію Артем був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Повернення з океану на війну
Після завершення контракту «Кросс» намагався повернутися до цивільного життя — працював на торговому судні. Проте згодом знову підписав контракт і повернувся до батальйону, цього разу під Горлівку.
Повномасштабне вторгнення застало його в Індійському океані. Дорога додому тривала кілька тижнів — через Африку він діставався в Україну, щоб знову стати до строю.
У складі 36-ї бригади служив у розвідувальній роті, підрозділі снайперів, воював на Херсонщині, Донбасі, під час Запорізького контрнаступу. Пізніше працював із бомберами «Кажан» та «Вампір», а на Курському напрямку екіпаж «Кросса» знищив понад 12 одиниць російської техніки.
Два фронти — один вибір
Особисте життя «Кросса» теж пов’язане з війною. На Сумщині він зустрів свою кохану — бойову медикиню 80-ї десантно-штурмової бригади.
«Ми воюємо на різних напрямках. Я дуже за неї хвилююся — робота бойового медика надзвичайно небезпечна. Але чую у відповідь: „Це моя робота“», — каже він.
Попри постійну напругу й відстань, обох тримає спільне розуміння війни та власного вибору — без ілюзій, але з відповідальністю за майбутнє.
