У Чернігові попрощалися з бійцем, який загинув від ракетного удару росіян по полігону в Гончарівському

У Чернігові 27 вересня попрощалися з військовослужбовцем Максимом Раковим, який загинув 24 вересня внаслідок ракетного удару росіян по полігону у Гончарівському, що на Чернігівщині. Як розповіла Суспільному дружина бійця Юлія Ракова, там її чоловік проходив навчання.

“Ми з ним зідзвонилися за годину до самого удару. Він себе не дуже добре почував, прихворів трохи. Каже: «Ми йдемо в укриття, я там посплю»”.

Юлія Ракова пригадує, як 24 вересня востаннє говорила зі своїм чоловіком Максимом. Каже: за годину після цього відбувся ракетний удар по полігону у Гончарівському.

“Почала хвилюватися, знаючи його, він би мені зразу подзвонив, сказав, що все добре, я відпочиваю чи ще щось. Дівчат-волонтерів стала розпитувати, хто що знає. Хлопцям понаписувала, попитала, чи виходив він може з кимось на зв’язок. До ранку ми нічого не знали, а зранку хлопці зателефонували і сказали, що Макс загинув”.

Наступного дня після удару соцмережами почало ширитися відео росіян з підписом, що це момент удару по полігону Збройних сил України. Зазначали, що удар завдали ракетами “Іскандер-М” та БпЛА типу “Герань”. Юлія Ракова каже: до удару її чоловік був у Гончарівському протягом двох тижнів, розповідав, що над ними постійно літають розвідувальні дрони.

“Я питала: «Чи надійне укриття?». Він казав, що вони, мабуть, ще з радянських часів, але вони постійно в них переховувалися. Не було такого, що хлопці, скажімо так, забили на повідомлення про тривогу і нехтували нею. Я, оглядаючи тіло, вам скажу, що воно повністю ціле. Там дві тільки рани і це травми не від осколкових, він би від них не загинув. Це якісь баротравми, політравми, які просто зсередини. А на лице дивишся – людина спить”.

Із Максимом Раковим попрощалися у Катерининському соборі. Юлія говорить: чоловік пішов до війська добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення.

“Був у розвідці. Але захотів перевестися і вже як два місяці він був поближче до свого дому. Тим паче, що дитина в нас ще 9 років, він хотів більше з нею проводити часу, бо казав, що за три роки я не приділяв їй стільки уваги. Це настільки якась дурна смерть, тому що пройти все найгарячіше Донбас, Запоріжжя і загинути за 40 кілометрів від будинку, я не знаю…”.

Станіслав Аніщенко так згадує про свого побратими Максима.

“Зарекомендував себе з доброї сторони, як побратим, як чоловік. Виконував свої завдання, ставився до побратимів, людей максимально ввічливо”.

Поховали військовослужбовця на кладовищі у Ялівщині. У чоловіка залишилася дружина та дев’ятирічна донька Соломія.

Нагадаємо, російські війська 24 вересня атакували один із навчальних підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. Як повідомлялося тоді, унаслідок точного влучання в укриття, попри вжиті заходи безпеки, уникнути втрат серед особового складу не вдалося.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.