Ох, ця осінь!

Вона вражає красою своїх барв, але водночас приносить чимало клопоту.

Працівники КП «ВУКГ» щодня приборкують нескінченні золотаві килими з листя. Турбот — непочатий край. Та й їм важко встояти перед осінніми чарами. Бо ж як тут не зупинитися на мить, коли поруч руденька вивірка визирає з-за стовбура, стискаючи в зубках горішок?

У такі миті й відчувається справжня гармонія: місто живе своїм ритмом, а природа — своїм. Разом вони створюють теплу, трохи меланхолійну, але надзвичайно затишну осінню атмосферу.

Гарячі помаранчеві відтінки осені та духм’яний аромат чорнобривців створюють затишок, навіть коли сонце вже не гріє — ніби сама природа обіймає нас, даруючи тепло.