Наша постійна рубрика: розмова з психологом.

Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.

Раніше ми писали: Ніжинський психолог радить, як впоратися з моральним виснаженням

Сьогодні запитання від читачів, яке виникає час від часу напевно у кожного з батьків: «Доброго дня! У мене дитина пішла в перший клас, але дітям доводиться жити і навчатися під час війни, під звуки сирен, в умовах війни. Ані радості на душі немає ані позитиву ні в нас ні в дітей. Але ж дитинство дітям не повернеш. Підкажіть – як зменшити ризик травмування дітей, як і чим надихати в нашій реальності»?

Читачам MYNIZHYN дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

Дійсно, живемо у дуже складний час. Але, але для дитини стати першокласником – завжди хвилюючий етап, навіть у наш час, коли навчання розпочинається у такій реальності, де поруч зі дзвінком може пролунати сирена. І саме тому багато батьків, як і Ви, відчувають тривогу: як захистити дитинство від тиску війни?

Отже, які є ризики?

У дитини в умовах небезпеки може формуватися підвищена тривожність, страх розлуки з батьками, емоційне виснаження. Якщо ці переживання залишаються без підтримки, вони можуть перерости у своєрідне «почуття безсилля».

Як мотивувати дитину до навчання?

• малювання, аплікації, конструктор й інша творча діяльність допомагають перетворювати тривогу в дію;

• читайте дітям казки, історії (приклади поводження у складних ситуаціях) про героїв, які долають труднощі. Саме такі історії надаватимуть їм відчуття сили;

• гра, навчання разом із батьками (спільна діяльність), короткі розмови про шкільний день – підтримують інтерес;Реклама:

•  підкреслюйте будь-які успіхи дитини («Ти гарно написав букву», «Ти був уважним») все це формує внутрішню мотивацію.

Що допоможе (які ресурси стануть у нагоді)?

1. Попри всі негативні обставини, саме дорослі допомагають дитині відчувати стабільність. Навіть маленькі ритуали вдома (спільний сніданок, казка перед сном, обійми після сирени) стають «якорями» відчуття безпеки. Це зменшує ризик травмування.

2. Разом із тим, пам’ятайте, що час для гри, сміху, маленьких свят має не менше значення, ніж уроки. Саме через такі моменти дитина відчуває, що життя триває.

3. Складіть декілька простих щоденних вправ для підтримки стійкості дитини, які можна робити вдома. Якщо не можете скласти самі – не соромтеся, зверніться до психолога.

Пам’ятайте: зараз діти вчаться не лише букв і цифр, а й умінню справлятися з реальністю. Їм потрібні не ідеальні умови, а теплі, стабільні дорослі поруч. І це – у Ваших силах.

Від редакції:

Нагадуємо, аби озвучити своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com

За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена.

Наші експерти:

кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент – Марина Ларченко.

Вас може зацікавити: Чи нормально хотіти змін у житті: розмова з психологом