Болючі питання війни: не хочемо нікуди їхати не зважаючи на часті обстріли

Наша постійна рубрика: розмова з психологом.

Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.

Сьогодні запитання від читачів, яке стосується болючих питань війни: виїзд з власної домівки через часті обстріли.

Доброго дня! Ми живемо зараз з родиною практично в зоні бойових дій, на прикордонні Чернігівщини. Мамі вже 75 років і вона нікуди не хоче виїжджати не зважаючи на часті обстріли. В мене питання – як прийняти вибір близьких не полишати небезпечні місця. І чи нормально це – залишатися в небезпеці чи варто все ж таки умовити на переїзд, але я не знаю як? Які слова підібрати, доводи і т .п.?
 

Читачам MYNIZHYN.com дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький.

Фактично, це одне з найбільш болючих питань війни: ви хочете добра для мами, прагнете її безпеки, але водночас стикаєтесь із її впертістю, страхами або глибоким зв’язком із домом, який для неї не просто місце, а частина самої себе.

Що ж відбувається?

Для літньої людини переїзд – це не лише фізичне переміщення, а втрата звичного укладу, дому, сусідів, речей, до яких душа приросла. Саме тому у віці 70+ потреба у стабільності часто переважає над потребою у безпеці. Мама, можливо, не заперечує небезпеку, але вона обирає ризик, щоби зберегти почуття контролю над своїм життям.

Як себе поводити?

Прийняття вибору – це визнання того, що доросла людина має право вирішувати за себе, навіть якщо її рішення нам болить. Водночас ви маєте право на свої почуття: страх, злість, розгубленість. Не душіть їх у собі, а краще діліться з близькими або психологом.

Як говорити про переїзд, якщо ще не пізноРеклама:

• Не наполягайте – запрошуйте: «Мені буде спокійніше, якщо ти будеш зі мною», «Я сумую, коли думаю, що ти там сама».

• Не залякуйте – пояснюйте реальність без драматизації: «Обстріли посилилися, я хочу, щоб ти була в безпечнішому місці».

• Показуйте не тільки втрати, а й можливості: «Там є знайомі люди, там краще з ліками», «Ми знайдемо квартиру»… тощо.

Проте якщо мама й надалі стоїть на своєму – дозвольте їй цей вибір, але подбайте про все, що можете: аптечку, запас води, тривожну валізку, регулярний зв’язок – любов не завжди виявляється у переконуванні, іноді вона – у повазі до рішень, які нам важко зрозуміти.

Від редакції:

Нагадуємо, аби озвучити своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com

За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена.

Наші експерти:

кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент – Марина Ларченко.

Вас може зацікавити: Чи нормально дратуватися, коли в Ніжині чуєш російську мову: розмова з психологом