Цього дня ми схиляємо голови перед мільйонами українців, які стали жертвами безжальних політичних репресій: розстрілів, заслань, ув’язнень, катувань, примусових робіт і знищення цілих родин.

Інтелігенція, духовенство, письменники, вчителі, селяни, студенти – усі, хто не вписувався в тоталітарну систему, були оголошені “ворогами народу”. Репресії не мали жалю, не знали віку чи вини. Людей карали лише за думку, слово, походження або віру.

Україна втратила ціле покоління своїх кращих синів і дочок. Та пам’ять про них жива. Ми згадуємо, щоб не повторити.

Сьогодні ми маємо обов’язок говорити про ці страшні сторінки нашої історії, щоб вони ніколи не зникли з пам’яті.

У Ніжині цього дня біля пам’ятника жертвам голодомору та політичних репресій зібралися небайдужі, щоб вшанувати пам’ять загиблих. Присутні поклали квіти, запалили свічки та помолилися за душі невинно репресованих.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Боремося за свободу — ту, за яку вони віддали життя.