Нацизм без України не перемогли б: близько 8 млн воїнів та 4 млн загиблих — наш внесок у перемогу в Другій світовій

Національний музей історії України у Другій світовій війні до 80-річчя перемоги над нацизмом підготував виставку «Наша Перемога».

Кореспондент АрміяInform зустрівся з директором музею Юрієм Савчуком, який нагадав про втрати, яких зазнала Україна в ті часи.

— Наше головне завдання сьогодні — висвітлити наш внесок, відстояти історичну правду й у такий спосіб вшанувати українців, які віддали своє життя в боротьбі з нацизмом під час Другої світової війни, — говорить директор музею Юрій Савчук.

Це осягнення значущості внеску українського народу в повалення нацизму й трагедії жертви, яку принесла Україна. Драматичний виток історії зумовлює сучасну українську візію подій Другої світової війни, бачення її крізь призму навали путінської росії — найбільшої війни в Європі після 1945 року.

У тій війні 61 країна взяла участь, а це 81% територій світу і 80% населення світу. До лав збройних сил було мобілізовано 110 млн осіб, а загинуло, за різними оцінками, від 60 до 85 млн людей — і військових, і цивільних.

Українці воювали в арміях різних держав антигітлерівської коаліції: найбільше їх було у складі Червоної армії — 7,5 млн.

За даними Національного музею історії України у Другій світовій війні, 120 тис. боролися у Війську Польському, 80 тис. — у Збройних силах США, 45 тис. у Канадських збройних силах під британським командуванням, 11 тис. — у чехословацьких збройних формуваннях, 6 тис. — у французьких армії та підпіллі.

За подвиги на фронтах боротьби з нацизмом 2069 українців отримали вище звання часів СРСР — Герой Радянського Союзу (це звання отримали 11,5 тис. під час війни. — Ред.). 2,5 млн українців нагороджені орденами й медалями усіх країн-союзниць.

Чималий внесок зробили українські науковці та інженери у виробництво зброї перемоги. Так, Харківський паротягобудівний завод — розробник легендарного танка Другої світової війни — Т-34. Упродовж 1942–1945 років було виготовлено 35 тис. танків Т-34 різних модифікацій.

Важкою ціною дісталась перемога. Втрати, яких зазнала Україна, були надзвичайно високими. У боях загинуло майже 4 млн громадян України, 5,5 млн — цивільних. Повністю було знищено близько 700 населених пунктів, 10 млн мешканців України залишилося без житла або проживали в ушкоджених будівлях.

2,4 млн жителів України стали остарбайтерами — примусовими робітниками в Німеччині, з них 400 тис. загинули на чужині. Додому повернулись 59% вивезених до Німеччини.

На території України було створено 367 нацистських таборів — концтабори, гетто — для військовополонених, цивільних.

Під час голокосту було вбито 1,5 млн євреїв. Один з найстрашніших символів голокосту — Бабин Яр у Києві, де протягом 1941‒1943 років було розстріляно понад 100 тис. людей — євреїв, ромів, військовополонених. 2707 українців отримали звання «Праведники народів світу». Це ті, хто ризикуючи своїм життям та життям рідних, рятував євреїв від нацистів. Попри всі плітки російської пропаганди Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників серед понад 50 країн світу.

Величезними були й економічні збитки. Так, 285 млрд крб — прямі економічні збитки України. З евакуйованих 550 підприємств важкої промисловості більшість після війни не повернули в Україну.

Юрій Савчук зазначив, що «сутність для нас цих подій Першої, Другої світової війни й сьогоднішньої, яку ми ще не називаємо Третьою світовою, у тому, що всі ці три війни об’єднує те, що у цей час ми вели й ведемо боротьбу за державну і національну незалежність, і абсолютно розуміємо, що в центрі Європи поява такої країни за територією, економічним ресурсом, кількістю населення можлива тільки в умовах глобальних і тектонічних змін, якими слугують світові війни.

Сьогодні 80 років перемоги десятків держав і сотень народів над нацизмом

Ніколи раніше погляд на минуле не був таким ясним, як нині — коли ми усвідомлюємо світову вагу діянь наших попередніх поколінь та нинішню історичну місію свого народу — вистояти й перемогти в боротьбі з агресором, який узяв на озброєння людиноненависницькі практики нацизму й більшовизму. Як і 80 років тому, Україна виборює майбутнє і власне, і всієї Європи».

У статті використані матеріали Національного музею історії України у Другій світовій війні