Учені дізнались, які фізичні вправи покращують стан пацієнтів з раком

Виявляється, фізична активність — це не просто спосіб зняти стрес чи підтримати форму, а серйозний інструмент, здатний поліпшити якість життя і навіть знизити ризик ускладнень після операцій.

Такого висновку дійшли дослідники з Китаю. Їхня робота, опублікована у Британському журналі спортивної медицини, об’єднала дані 80 наукових публікацій за 12 років – з 2012 до 2024.

Вплив руху на онкопацієнтів

Результати дослідження показали, що заняття йогою, фітнесом, силові тренування і навіть звичайна прогулянка можуть стати справжніми союзниками у боротьбі з одним із найстрашніших діагнозів — раком.

Учасники, які регулярно займалися фізичною активністю, рідше скаржилися на задишку, слабкість і так званий мозковий туман — стан, коли важко зосередитися або запам’ятати інформацію.

Крім того, вправи позитивно впливали на фізіологічні показники організму: знижували рівень запалення, регулювали обмін речовин, рівень інсуліну та інших важливих гормонів.

Водночас було помічено покращення сну, загальної витривалості, а також психоемоційного стану пацієнтів.

Передопераційна активність знижує ризики

Окрему увагу в дослідженні приділили тому, як вправи впливають на людей перед хірургічними втручаннями.

У пацієнтів, які займалися фізичною активністю до операцій, спостерігалося менше ускладнень, зменшувався рівень больових відчуттів, скорочувався час перебування у лікарні і загальний ризик смертності.

Такі результати вказують на необхідність включення передопераційної фізичної підготовки у стандарти лікування.

Дослідники зазначають, що навіть помірна активність здатна суттєво покращити стан під час відновлення.

Окрім фізичних ефектів, дослідження підтвердило позитивний вплив вправ на емоційний стан.

Люди, які займалися спортом, краще адаптувалися до діагнозу, мали вищий рівень самооцінки та мотивації.

У багатьох випадках саме активність допомагала їм відчувати контроль над власним тілом.

На думку онкологічної медсестри Селін Догерті, важливо, щоб пацієнти не тиснули на себе і виконували вправи у власному темпі.