45 років зразковому аматорському ансамблю бального танцю «Ритм»: історія колективу і шлях до успіху

Саме
у лютому 1980 року його учасники зібралися на першу репетицію із мрією
підкорити вершини бального танцю… Про ансамбль «Ритм», який став яскравим
спалахом у культурному житті Ніжина, розповість Галина Львівна Тимошенко, його
засновниця і незмінна керівниця.

Заснування ансамблю

Усе розпочалося
у 1980 році, коли отримала запрошення вести гурток танців у Будинку піонерів
(зараз Будинок дітей і юнацтва). Мені 21 рік, я мала величезне бажання навчати
усіх танцювати, а тут такий неймовірний шанс! Звісно, я погодилася, і це вдале
поєднання мого прагнення та можливостей призвело до створення у 1980 році
ансамблю бального танцю «Ритм». З роками він набував слави і визнання, а
кількість учасників зросла до 150. І так сталося, що я одна як керівник та
хореограф вже не мала фізичної можливості навчати таку велику кількість
хлопчиків і дівчаток. 

«Ритм» –
фундамент для створення хореографічної школи

 У 1994 році вже
було стільки дітей, охочих займатися у мене, що самодіяльний колектив не міг їх
вмістити. Тому було ухвалене рішення на базі дитячого зразкового ансамблю
бального танцю «Ритм» створити хореографічну школу. Цей проєкт реалізувався 1 вересня
1994 року, коли було відкрито Ніжинську дитячу хореографічну школу.

 Тож
хореографічна школа – це надбудова над фундаментом, закладеним «Ритмом». Разом
з тим самодіяльний колектив «Ритм» і хореографічна школа – це різні
структури. В ансамблі працює одна викладачка (це я) та музичний керівник, тож знання
з танцювального мистецтва своїм вихованцям даю лише я. Те, чого вони не
знатимуть з обов’язкового, – це моя провина. Усе, чого вони навчилися, – це моя
заслуга. І всі ці роки «Ритм» тримає планку досягнень і майстерності на
високому рівні, адже наші перемоги потрібні всім: вихованцям і їх родинам,
мені, школі, іміджу міста.

Успіхи й
досягнення танцювального колективу

Протягом усіх
цих років у мене й учасників «Ритму» залишається велике бажання розвиватися, і
воно є важливою складовою наших успіхів. 
Згадую, як у 1998 році ансамбль «Ритм» проводив міжнародний конкурс
«Фантазії весни» серед виконавців бального танцю, де були представлені 24 міста
України і 6 країн далекого зарубіжжя, а також міжнародне журі. Це у той час,
коли економіка занепадала, не виплачували зарплати у бюджетній сфері. Але ми
завжди шукали і знаходили можливості тримати високу планку організації та
проведення заходів.  Вихованці «Ритму»
брали майстер-класи у видатних українських і зарубіжних виконавців і
викладачів. Ми їх запрошували до Ніжина, самі їздили за кордон навчатися,
зокрема до Польщі, де Ігор Гутовський, відомий тренер, навчав наші ніжинські
пари. Для мене дуже важливим є високий професійний рівень учасників ансамблю.

Минуле століття «Ритм»
закривав на піку своєї слави. Вже тоді він був учасником багатьох міжнародних
конкурсів бального танцю, і здобутки наших вихованців за ці 45 років дуже вагомі.
Але через низку обставин, які від нас не залежали, ми не змогли проводити
масштабні заходи такого рівня і опинилися на роздоріжжі. Саме в той період я як
керівник колективу зрозуміла: конкурси відходять на другий план і нам треба розвиватися
у фестивальному русі. Цей перехід на фестивальну спрямованість позитивно
вплинув на діяльність колективу, зміцніло усвідомлення кожним учасником
відповідальності за визнання колективу, покращилася комунікація між батьками.

Гордість «Ритму»

Пишаюся усіма вихованцями
нашого колективу: і випускниками, і сьогоднішніми учнями. Кожен з них –
частинка історії ансамблю, його емоція і спогад. Уміння, які вони отримали за
роки навчання у «Ритмі», – це інвестиція у себе і свої можливості, це гарний
фізичний розвиток і життєвий досвід.   

Як керівника
ансамблю мене дуже тішить, що серед випускників багато хто пов’язав свою долю з
хореографією. Це, наприклад, Андрій Крись, кандидат мистецтвознавства, викладач
КНУКіМ, і Олеся Вакуленко, заслужена артистка України, доцентка КНУКіМ. До мене
в «Ритм» вони прийшли маленькими у парі, і навчання в ансамблі вплинуло на
вибір професійного шляху. Ті, хто прагне реалізуватися у цій сфері, знаходять
себе у викладацькій роботі, в танцювальних колективах, власних проєктах. А в
Ніжинській хореографічній школі вже багато років викладає Ірина Мірошник,
випускниця «Ритму». Вона була неперевершеною на паркеті під час навчання і
зараз є керівницею зразкового аматорського ансамбль бального танцю «Шанс».

Основні складові
успіху «Ритму»

Це тріада «дитина
– викладач – батьки». Упевнена, що у нашій роботі потрібно акцентувати на співпраці
з батьками вихованців, адже саме від неї залежить 1/3 успіху колективу. Виховання
– це обов’язок родини, і ми лише допомагаємо батькам у цьому процесі. Тому для мене
дуже важливо, щоб батьки були поряд із дітьми і паралельно з викладачами долучалися
до цього  процесу. Позитивний досвід
співпраці з батьками вихованців мого ансамблю я перенесла і на роботу в
хореографічній школі. У нас активно діє батьківська рада школи, ми збираємося
1-2 рази на семестр, разом обговорюємо усі нагальні питання і доводимо потрібну
інформацію до родин наших учнів. Також мене тішить, що батьки стали частіше
їздити з нами на конкурси і фестивалі.

Наші вихованці і
їх батьки знають, що лютий – день народження «Ритму». Невдовзі у нас
відбудеться звітний ювілейний концерт. Зараз ми збираємо випускників і батьків
того складу «Ритму» 45-річної давності, і зазначу,  що у мене й досі зберігся тісний зв’язок з багатьма
з них. На противагу цьому, сьогоднішні цифровізація і спілкування у гаджетах іноді
стають на заваді безпосереднім розмовам з батьками наших учнів.

Щорічні звітні
концерти «Ритму» – традиція, яка порушилася лише один раз за 45 років

З першого року
роботи на посаді керівника ансамблю для мене було важливо, щоб батьки і
громадськість бачили наші успіхи у мистецтві бального танцю. Тому вже у 1981
році в нас був перший звітний концерт. І вони проходили щороку, навіть у період
пандемії ковіду змогли показати батькам невеликі творчі звіти. А ще відкриття
сезону, ювілей школи, випускний, закриття сезону. Єдиний рік, коли звітного
концерту «Ритму» не було, – лютий 2022 року. Тоді він був запланований на 26
лютого…

Допомога Збройним
силам України

Війна змінила
все і всіх. Сьогодні наше спільне на всіх бажання  – Перемога. І весь колектив хореографічної
школи, у складі якої знаходиться «Ритм», вибрав свій шлях – наближати перемогу збором
коштів для ЗСУ на своїх виступах і концертах. Наш навчальний заклад уже передав
на потреби Збройних сил 510 тисяч 190 гривень. І ми рухаємося далі у цьому
напрямі. Я як керівник визначила для себе – ми це повинні робити. І знаю, що у
питанні допомоги нашим оборонцям мене підтримує весь учнівський та викладацький
колектив, адже на сьогодні наші пріоритети прозорі і зрозумілі – зробити все
для наближення перемоги.  

«Ніжинські
сеньйорити»

Якщо говорити
про «Ритм», не можна оминути увагою групу «Ніжинські сеньйорити». Вона
створилася з матусь вихованців, які вже давно стали випускниками «Ритму». Ансамблю
«Ніжинські сеньйорити» уже 20 років – і це великий період для колективу.
Зазначу, що десь 80% «сеньйорит» прийшли на початку його створення і досі у
ньому танцюють. Кожна учасниця (а їх 24) – самодостатня жінка, але для мене
вони – малі діти, яких я навчаю мистецтва хореографії. Це дуже дружня невелика
творча родина. Я їх називаю підготовчою групою, адже іноді те, що вихованці
«Ритму» можуть вивчити за 2-3 підходи, мої «сеньйорити» вчать дуже довго.
Завдяки їм я отримую зовсім інший досвід навчання і навики терпіння, і вони вже
давно стали невід’ємною частиною мого життя.   

Робота на посаді
директорки Ніжинської хореографічної школи

Перша половина
дня – робота у хореографічній школі, а з «Ритмом» і «Ніжинськими сеньйоритами»
я в основному працюю у другій половині дня у нашомуприміщенні на вул. Гоголя.
Там у нас проходять заняття, випускні іспити, набір учасників, репетиції. І
якщо у «Ритмі» я все роблю сама, то у роботі хореографічної школи мене міцно
підтримує весь її колектив. Він професійний і відповідальний, може робити складні
неймовірні речі й масштабні заходи. Зараз у складі хореографічної школи – 6
зразкових колективів. І це показник високої роботи викладачів та учнів.

Як би це не
лунало, але у нас дійсно один за всіх і всі за одного. У концерті зі святкування
45-річчя «Ритму» я запрошую взяти участь усі хореографічні колективи. Не тому,
що «Ритму» немає чого показати, а тому що ми є складовою успіху хореографічної
школи. Зараз складний період для всіх, і для «Ритму» теж. Але свято, яке ми
готуємо, завдяки кожному колективу буде неперевершеним.