“Тепер я людина з залізним серцем”: історія ніжинського капелана Отця Сергія Чечина

За 30 років парафія Української Церкви в Ніжині збільшилася в десятки разів. Як це було. Історію настоятеля храму розповідає автор і друг нашого проєкту Тетяна Миргородська. 

У перші дні грудня Всіхсвятський собор у Ніжині святкуватиме 30 років з дня першого (після великої перерви) Богослужіння! Його провів три десятиліття тому Сергій Чечин. Уже в якості настоятеля. 

Протоієрей Сергій Чечин — настоятель Всіхсвятського собору у Ніжині, благочинний Чернігівської єпархії ПЦУ.

Фото: Отець Сергій Чечин. Джерело: Україна Православна/facebook

З 2014 року волонтер і капелан. Народний Герой України. Почесний громадянин Ніжина. Оскільки про свої нагороди, відзнаки й подяки не розповідає, то напевно не можемо про них сказати: їх десятки — церковних, військових, цивільних.

Сергій Чечин народився у Києві. З любов’ю згадує рідну Лютеранську вулицю і школу біля самого будинку. Після закінчення духовної академії потрапив до невеличкого Ніжина. Розбудова помісної церкви в Україні, яка нарешті отримала самостійність, потребувала неабиякої віри, терпіння й сили духу, аби країна та церква отримали ще й незалежність від Росії.

«Мав дуже престижну на той час професію — був провідником пасажирських вагонів міжнародного сполучення, але бажання служити Богу переважило, дружина також мене підтримала у цьому. Тож 1993 року у віці 24 роки я звільнився з роботи та вступив до Київської духовної семінарії. У цей час Українська Православна Церква активно розвивалася, її популярність серед українців ставала все більш відчутною. І я хотів долучитися до неї й нести слово Боже людям».

Про перші богослужіння:

«Спочатку ми отримали дозвіл провести богослужіння на свято Введення Пресвятої Богородиці (тоді це припадало на 4 грудня — автор), потім – на святого Миколая, щоб привітати діток. А невдовзі ми вже з храму не виходили. З понеділка до п’ятниці я навчався у семінарії, а по суботах і неділях проводив богослужіння українською мовою. До нас відразу почало йти багато людей. Чому? Кожна душа людська шукає свого творця. Навіть ті, хто не ходить до церкви, прагнуть його знайти. Але їхній шлях, як правило, дуже довгий, тому що вони спочатку здобувають матеріальні блага, і лише коли розуміють, що не це головне, починають шукати Бога».

Молодого батюшку, настоятеля Всіхсвятського собору, невдовзі прийняли у Ніжині як свого. Церкву Всіх Святих свого часу побудувала ніжинська громада греків. Навколо відродженої святині згуртувалися викладачі та студенти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, до них приєдналися інші освітяни міста. Церковна громада зростала — зростав і авторитет священника.

З початком Революції Гідності отець Сергій організував допомогу майданівцям, серед яких було багато ніжинців. Після Майдану — поїздки до Криму, де разом з татарами підтримував військовослужбовців, які залишилися вірними присязі. А потім неоголошена війна. У 2014-2015 роках на захист незалежності і цілісності України піднялося 742 мешканці з району! Тут формувався добровольчий підрозділ ОУН. У місті був створений штаб «Народний захист Ніжинщини».Реклама:

Всіхсвятський собор у Ніжині перетворився на волонтерський пункт, куди стікалися продукти, теплі речі, «мильно-брильне» (так стали називати волонтери й бійці засоби гігієни), перероблені місцевими майстрами з газових балонів «буржуйки» (саме ніжинські «обігрівачі» цінувалися на фронті). Цінувалися і борщові набори, які готували прихожанки храму. Треба було систематизувати і організувати потік допомоги, аби не везти заради «везти».

Можливо, логістика відправок була б простішою і дешевшою через пошту. Але чекали бійці саме на отця Сергія. І він щотижня їхав:

«Під час війни, коли навколо смерть і небезпека, воїни потребують духовної допомоги. Я це розумів, відчував внутрішню потребу вселяти їм віру й упевненість, тому з перших днів збройного конфлікту перебував поряд із військовими. Спочатку священники діяли як волонтери, потім Патріарх Філарет благословив цю ініціативу, щоб створити капеланську службу, і з 2016 року ми стали їздити на ротації централізовано. Офіційно у мене чотири ротації: дві – у Луганському і Донецькому прикордонних загонах, ще дві – у лавах ЗСУ в 30-й механізованій бригаді.

У посвідченні капелана написано: «Особа, яка йде за Збройними Силами України». Ми не маємо права брати зброю до рук, але у нас є Боже слово, віра і молитва. Ми воюємо разом із ЗСУ, але у духовній сфері, тому й носимо військову форму, яка до того ж дає нам певну безпеку».

Це тільки ротації. А поїздки? Їх ніхто не рахував, але число їх сягнуло більше тисячі:

«У 2014–2016 роках їздили до військових двічі на тиждень, після 2016 вже менше, десь раз на тиждень, а зараз в середньому двічі на місяць. На сьогодні значних проблем із харчуванням немає, ця проблема знята майже у всіх підрозділах, тому в основному закриваємо потреби у дронах, тепловізорах, іншому обладнанні».

Його «Опель» проїхав стільки тисяч кілометрів і перевіз стільки тонн допомоги, що може змагатися з автівками далекобійників! Залізо не витримувало, але машину час від часу повертали до життя волонтери-ремонтники.

Аж тут… Не витримало серце отця Сергія. Воно ж не залізне! Далися взнаки поїздки, навантаження, щільний графік життя. Луною обізвався у серці весь біль втрат: відспівував отець Сергій майже кожного загиблого земляка. Довелося і привозити родині тіло бійця… І підтримувати родини загиблих він вважає своїм обов’язком. Благочинний опікується усіма парафіями району. Зараз російська церква досить агресивно зчиняє опір при переході громади до ПЦУ. Тож отець Сергій багато їздить селами Ніжинщини, щоб підтримати вірян, служить у різних храмах, не забуваючи про свій Всіхсвятський.

Та вже через деякий час після операції капелан зібрався у дорогу: «Тепер я людина з залізним серцем» — жартує священник.

А потім друга операція на серці. Які поїздки? Та ніколи не закінчиться потреба у Божому Слові та спільній молитві, у душевній розмові. Отже, капеланська місія отця Сергія Чечина з Ніжина триває.

Вітаємо громаду Всіхсвятського собору з 30-річним ювілеєм відновлення богослужінь. Вітаємо з добрим пастирем, який 30 років разом зі своїми вірянами, число яких збільшилося за три десятиліття в десятки разів! Вітаємо і дякуємо протоієрею Сергію Чечину: многії й благії літа, Отче!

Як повідомляв MYNIZHYN, 01 жовтня, у День пам’яті загиблих захисників та захисниць України, ніжинських волонтерок Діану Насібову та Ольгу Лисовець відзначили почесною нагородою Православної Церкви України — медаллю «Хрест Свободи». Нагороди вручив Отець Сергій Чечин.