Конспект під подушкою, щедрівки та один зошит на всіх: відомі ніжинці поділилися спогадами про студентське життя

Листопад – це останній місяць осені. На вулиці рано темніє, стає холодніше. Для студентів, як відомо, це місяць, коли 17 числа святкується Міжнародний день студента.

Україна, як і весь світ, відзначає Міжнародний день студента 17 листопада. Дату було встановлено в 1946 році в Празі на Всесвітньому конгресі студентів у пам’ять про чеських студентів-патріотів.

Журналісти MYNIZHYN запитали у відомих ніжинців і просто активних людей нашого міста, які тут живуть і працюють: розкажіть, що пригадується цікавого зі студентського життя, чому навчило?

Олександр Кодола, міський голова міста Ніжина

Я навчався в Чернігівському національному технологічному університеті, і це були яскраві та незабутні студентські роки. Окрім навчання, ми активно брали участь у різних заходах та культурних подіях, які стали основою нашого згуртованого колективу. Вже тоді ми підтримували та розвивали українські традиції колядування, щедрування та засівання.

Особливо теплими спогадами залишилися наші святкування Різдва та старого Нового року. Ми з одногрупниками готувалися заздалегідь: обирали традиційні сценічні костюми, продумували деталі віршів для щедрівок та засівалок. Щороку ми ходили до друзів, викладачів, щоб побажати достатку, здоров’я та щастя в прийдешньому році. У ці моменти кожен з нас відчував гордість за свою культуру та радість від того, що продовжує давні традиції нашого народу. Новорічні свята наповнювалися відчуттям єдності.

Вважаю, що надзвичайно важливо берегти українські звичаї, адже в них живе душа нашого народу, його історія та неповторний дух.

Марина Ларченко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, доцент

Моє студентське життя, якщо мати на увазі першу вищу освіту, юридичну, припало на складні часи. Це була друга половина 90-х років, невиплата стипендій, затримки заробітної плати в бюджетній сфері, подекуди реальний голод. Але все це, як не дивно, ніби й не заважало вчитися.

Ще мені особливо запамʼятались жорсткі заходи боротьби з корупцією в моїй Альмаматері. В реальності це реалізовувалось у заходах контролю та суворих анонімних навчальних процедурах. Для студентів повсякденно використовувався жорсткий природний відбір з лотереєю на екзаменах, але воно було того варте. Бо так перемога була вагомішою і відчуття тоді були дуже справжні.

Багатогодинне чергування в корпусі щоб дізнатись свою оцінку вже десь опівночі, а потім намагання потрапити в гуртожиток. І оцінка ця ніби вартувала всього життя, бо якщо відрахують у батьків немає коштів на твоє поновлення, і тоді – ти на краю прірви у великому чужому місті. Сам на сам борешся з Системою, з усім Світом, ніби виборюєш для себе місце під сонцем. Виходило щось на зразок багаторівневої гри, де потрібно було вижити за будь-яку ціну.

До речі, інтернетом тоді студенти ще не користувались, мобільних телефонів також ні в кого не було. Це зараз викладач скине оцінки студентам у групу або вони їх взагалі знають по виході з аудиторії, і ніякого тобі драйву, ніякої інтриги, вчися протягом семестру – і буде тобі щастя. Зрештою нас, студентські пригоди навчили відповідальності.

Я і досі, хоча пройшло вже більше 20 років, на жоден екзамен у своєму житті не можу собі дозволити піти не знаючи хоча б одного питання. Також будь-яке тестування високих ставок і досі для мене є моментом акумуляції всіх внутрішніх ресурсів. Це теж завдяки Альмаматері.

Надія Пономаренко, заступник начальника управління освіти Ніжинської міської ради

Я навчалася у нашому Гоголівському вузі. Це були прекрасні роки моєї молодості. Роки, які навчили самостійності, відповідальності за свої вчинки. У ці роки я переконалася, що освіта у селі (я закінчила сільську школу із золотою медаллю) не гірша від  міської. Це залежить від особистості, мети і цілей, які ставить людина перед собою. Вуз закінчила із червоним дипломом.

Крім того, у студентські роки я переконалася, що моє життя буде пов’ язано із освітою, дітьми. Твердженням цього є мій стаж роботи в Освіті.

У студентські роки я зустріла своє Справжнє Кохання . Бажаю у цей день теперішнім студентам яскравих моментів у житті, творити своє життя власними руками.

Сергій Охонько, приватний підприємець, депутат Ніжинської міської ради

Студентське життя було направлено на заробіток грошей, бо треба було платити за навчання. Тому в більшості після навчання була робота. Але теплі спогади про життя в гуртожитку залишилися. Коли із незнайомих людей , які зізналися з усієї України з різними характерами та поглядами на життя створився дружній колектив.

Нещодавно зустрічалися, згадували минуле, обговорювали сьогодення.

Приємні та гарні спогади все ж таки перемагають складнощі та труднощі.

Дмитро Тимошик, керівник IT компанії, депутат Ніжинської міської ради

Оглядаючись на часи ліцею/вузу, здається, що життя було більш насичене, аніж зараз, принаймні емоціями так точно. Мабуть вони і залишаються в пам’яті …

1999-2005 роки – це багато навчання, аж до виснаження, друзі-однокурсники, з багатьма дружимо й досі.  Один з найкращих друзів з того часу загинув в минулому році, світла пам’ять тобі Сергію. Перша робота на 3-му курсі, незграбні спроби в бізнесі, перше кохання, перша революція в державі – оце було потужно! :).

Світ вже швидко рухався в онлайн, але ми ще цього не відчували. Здавалось, що все під силу, зрештою, так воно й було :). Але нІяк було побачити правильний напрям для руху, куди направити свою енергію. Зараз, спілкуючись з нинішніми студентами, бачу приблизно те саме.Реклама:

Питають, нащо мені вчити оце чи як мені знадобиться оте…? Та хто зна! Але точно не буде більше часу в житті коли можна осягнути філософію, як і не буде можливості дізнатись як знадобляться диференціа́льні рівня́ння, якщо проспати їх в студентські роки. І часу коли є сили одночасно успішно вчитись, працювати та гуляти більше не буде.  

Сподіваюсь ШІ підсуне цей текст студентам в стрічку тож хочу попросити: не шкодуйте свого часу на спроби різної діяльності та сил на навчання 24/7, хай як важко це не є! Студентський час – найкращий час в житті для цього!

Яна Єфанова, менеджерка простору “Вільна” у Ніжині

Студентські роки згадую з любов’ю та теплом (Посміхається – авт.). В групі були лише дівчата, на 1-му курсі був хлопчик, але довго не затримався- відчислили.

В той час, коли я навчалась, було багато студентів і групи були переповнені. Група була дуже сильна, всі дівчата обрали ту професію і напрям роботи, до якої прагнули.

А що цікавого? Багато моментів, але одні з них: на екзамен заходила в першу п’ятірку, майже, постійно; бачиш руденьку білочку- до позитивної оцінки; деякі пари, прогулювати під розлогим деревом, на території університету; з одного зошита, який передавали з рук в руки, здавали всі на гарну оцінку на практичному занятті…

А перша стипендія була 125 грн 30 копійок- на ці кошти я придбала сумку та туфлі із замшу.
А ще – була активною читачкою в усіх читальних залах і багато проводила студентського часу в бібліотеці.

Тетяна Красновид, менеджер у сфері надання інформації одного з комунальних підприємств міста

Студентське життя, то незабутні спогади про майже безтурботний час.

Навчило легкості у сприйнятті життя, знаходити вихід із самих, на перший погляд, безвихідних ситуацій, вчитися і відпочивати одночасно.

Пам’ятаю, як заварювати одним пакетиком чаю 5 горняток, їли бутерброди із рожевої дешевої ковбаси і співали пісні під гітару у колі друзів. Єдине про що тривожилися, то як закрити сесію, жили без повітряних тривог і з максималізмом в душі. Теплі спогади про свою групу, ДП-шечкі!

Ольга, жителька Ніжина

Студентські роки без перебільшення можу назвати найкращим періодом свого життя та час від часу мрію повернутись в минуле і бути безтурботним студентом!

Мені поталанило навчатись в одному з найкращих навчальних закладі України – Національній юридичній академії України ім. Ярослава Муд

рого. Цей заклад славиться не тільки видатним професорсько-викладацьким складом, а  й потужною матеріально-технічною базою. Мені, як дівчині з села дуже хотілось виправдати сподівання батьків і гарно навчатись!

Серед студентів, особливо в період сесії, існували свої прикмети та забобони. І я, як студентка також в них вірила!

Так, наприклад, для того, щоб запам’ятати  матеріал, потрібно було в ніч, перед екзаменом покласти під подушку конспект та підручник. А ще, ні в якому разі перед іспитом не стригти волосся. А для того, щоб екзамен пройшов легко, необхідно було рівно в 00 год. перед іспитом відкрити вікно і крикнути «шара прийди!» та символічно викинути у вікно щось невеличке, звісно ж неважке і не травматичне.

Крім того у студентів існувала думка про те, що спочатку студент працює на залікову книжку, а потім залікова книжка працює на студента.

Однак, зараз можу сказати, що єдине правило, яке точно працює – вчити предмет впродовж року. Власне це і допомогло мені отримати диплом з відзнакою.

Студентські роки це теплі спогади про перше кохання та друзів з яким спілкуюсь і дотепер. Це надзвичайний досвід та можливості в плані комунікації та розвитку особистості. Тож я вдячна долі і батьками за те, що подарували меню цю можливість.

Всім студентам напередодні свята хочеться побажати передусім бути здоровими, навчатись під мирним небом та не втрачати жодної можливості у самореалізації.       

Світлана Ігнатова, викладач Ніжинської музичної школи, керівник творчих колективів, провідна солістка міста

Студентські роки-безсумнівно один з найяскравіших періодів мого  життя. Незабутні роки, які дали знання, життєвий досвід, а найважливіше людей.

Цікавого було багато, інакше на факультеті культури і мистецтв і бути не могло! Насичене концертне життя, поїздки, улюблені пари хору, вокалу та диригування.

Без сумніву, якби повернути час то знову обрала б  НДУ! Студентські роки-неоціненна школа життя.

А які ваші спогоади про студентське життя? Діліться з нами про це в коменарях.

Раніше ми писали: Ніжинські студенти – Фоторепортаж