Подружжя з Чернігівщини взяли під опіку чотирьох братів: мамі всього 23 роки

23-річна Аліна Ступак з прикордонного Новгород-Сіверського району разом із чоловіком рік тому створила прийомну сім’ю з чотирма чужими дітьми. Дівчина каже, що з початком повномасштабного вторгнення РФ, вона змінила своє мислення. Якщо, навчаючись у медичному коледжі, працюючи моделлю, мріяла заробити якомога більше грошей, то зараз бачить себе у волонтерстві та вихованні дітей, — пише Суспільне Чернігів.

Чотирирічний Ярик рік тому майже не розмовляв, розповідає його прийомна мати Аліна. До того ж вживав багато нецензурної лексики.

“Я йому починаю пояснювати, а він мені далі: «Іди, іди, іди, іди». Коротше, через три дні оце «іди на три букви» вийшло на «іди додому». А зараз просто мамине сонечко, мамина квіточка. Це такий промінчик щастя”.

4-річний Ярик. Суспільне Чернігів

Рік тому вони з чоловіком створили прийомну сім’ю — взяли на виховання чотирьох братів. Найменшому – чотири роки, найстаршому – десять. Дівчина розповідає, що найважчим був перший тиждень, коли дітей забрали додому.

“Я перший тиждень просто не їла. І чоловік не їв… Ти дітям насипаєш їсти, все розставив, вони поїли, ти помив посуд – твій мозок спрацював, що ти поїв. І все. Ми тоді втратили по чотири кілограми за перший тиждень. Це було стресово”.

Аліна Ступак з чоловіком. Суспільне Чернігів

Також, згадує Аліна, виникали проблеми зі старшими хлопчиками.

“Якщо брати старших, то там була більше агресія… Але вона виправдана тим, що вітчим кидався на них з ножами”.

Зараз хлопці – її найперші помічники.

“Це був вихідний день, субота. Я сплю. Чую, Артем щось кричить: «Руслан, не вмикай пилосос, мама ще спить». Заходжу на кухню, а вони вже картоплю почистили, сміття винесли і пилососити зібрались. У мене шок”.

10-річний Артем допомагає на кухні. Суспільне Чернігів

Навчаючись у медичному коледжі, Аліна працювала моделлю. Покази завершились через пандемію коронавірусу. Аліна з чоловіком поїхали заробляти гроші в Англію. Згадує, як англієць сказав їм про наближення повномасштабної війни.

“Каже: «Ви звідки?» Кажемо, що з України. Він такий: «Путін йде». Ми собі посміялись просто та й по-всьому”.

За 10 днів до повномасштабного вторгнення подружжя повернулось до України. Приїхали у своє село. Війна повністю її змінила, каже Аліна. З перших днів вторгнення Аліна зайнялася волонтерством. Спочатку допомагала односельцям та знайомим, які на фронті, купити спорядження, потім були дрони, транспорт. За цей час вона встигла зібрати на потреби військових понад мільйон гривень. Своїм дітям пояснює, чим займається.

“Наприклад, я тепловізор купила. От вони: «Що це таке?» Я їм показую, що це таке. Я їх не відсторонюю від свого життя, від того, чим я займаюсь. Вони бачать”.

Підписи від військових для Аліни на прапорі України. Суспільне Чернігів

Мати Аліни Валентина Дуб’яга живе поруч. Жінка розповідає: хлопці часто прибігають в гості. У неї десятеро прийомних дітей, тому їм весело разом. Вона схвалює рішення доньки створити прийомну сім’ю.

“Я знала, що у неї дуже добре вийде. От у нас вона була дуже великим авторитетом була для дітей. У мене Аліна була самостійною від народження, бо нікому за нею було ходити”, — каже Валентина.

Валентина Дуб’яга. Суспільне Чернігів

Аліна говорить: їй шкода дітей, які залишилися без батьківської турботи.

“Через війну у нас стало багато дітей без батьків, а другий момент – це несвідомі батьки, яких, я чесно думала, що прийшла війна і їх стало менше, але, на жаль, їх стало ще більше”.

У новій родині мрії дітей стали поступово здійснюватися. Одна з них – велосипед, перший в житті.

Велосипед для Руслана на 10 день народження. Суспільне Чернігів

Руслан на свій десятий день народження отримав його у подарунок. Зараз хлопці катаються на ньому по черзі, проте кожному хочеться свій власний. Також усі мріють про мобільні телефони.

Джерело: Суспільне Чернігів